№2(2012)

2 березня 2012 року у київському Будинку кіно пройшов з’їзд аудиторів України. Цінність цього заходу для професійної спільноти та користувачів аудиторських послуг важко пере­оцінити. Головною метою з’їзду аудиторів було обрання десятки майбутніх членів Аудиторської палати України (АПУ), тобто половини складу даного регуляторного органа1. А від того, хто саме увійде до цієї десятки, залежить дуже багато, принаймні на наступні п’ять років – термін повноважень черго­вого складу АПУ.
Це про майбутнє. А оскільки воно певним чином визначається справами минулими, то звіти представників аудиторської спільноти в поки що діючій АПУ не можуть бути нецікавими. Хто і що зробив за минулі п’ять років? Хто і що не виконав? Відповіді на ці питання мали почути делегати з’їзду аудиторів, представники ЗМІ, у тому числі журналісти нашого часопису. Але останнім не пощастило: оргкомітет з’їзду відмовив у акредитації представникам «Незалежного АУДИТОРА» (див. «Відповіді на питання» – ред.).
Навіщо було вигадувати якісь особливі, незвичайні для такого роду заходів правила акредитації журналістів, можна тільки здогадуватися. Можливо, організаторам не хотілося демонструвати свої видатні якості, як це деяким із них вдалося на з’їзді ВПГО «САУ» (див. «Незалежний АУДИТОР» №1 за лютий 2012, с. 3-14 – ред.). А може, були інші поважні причини. Наприклад, через високу особисту скромність організатори заходу вирішили не афішувати власні прозорі здібності. Адже їм, авгурам нашим, вдалося майже зі стовідсотковою точністю передбачити вибір делегатів з’їзду (див. «Як змінився склад АПУ» – ред.): перелік осіб у кольоровій брошурі з програмами кандидатів до АПУ співпадає зі списком обраних до палати членів за виключенням однієї позиції (замість Олексія Папаїки, мабуть, логічніше було б навести програму Ірини Каштанової. Хоча як знати: Олексій Олександрович, скоріш за все, увійде до складу АПУ, нехай і не від
аудиторської спільноти, а як представник Державної податкової служби).

ітет з’їзду, спробую спрогнозувати майбутнє. А саме вгадати відповіді на два питання: хто буде головою новообраної АПУ і що від неї очікувати.
Відповідь на перше запитання очевидна: на посаді голови АПУ залишиться Іван Нестеренко. Чому? Тому що інших претендентів немає: одні мають власний, досить прибутковий бізнес, від якого не можна відволікатися, у інших відсутні і хист, і належна підтримка серед аудиторської спільноти, щоб плести інтриги та «торгувати обличчям».
Що стосується другого питання, то відповідь на нього логічно випливає з попередньої. Адже, як кажуть, риба тухне з голови. А що буде робити голова, зрозуміло. По-перше, він вирішить проблему свого кабінету (нагадаємо читачам слова Івана Нестеренка на з’їзді ВПГО «САУ»: «Кабинет – как собачья будка!»1) і змінить адресу офіса АПУ. По-друге, від нового/старого голови палати варто очікувати більш рішучих і впевнених кроків у «регулюванні» аудиторської діяльності2. А це значить, що кількість аудиторських фірм і аудиторів продовжуватиме зменшуватися , а вартість аудиторських послуг – зростати. Оскільки начебто розпочату ще до з’їзду аудиторів боротьбу проти демпінгу буде продовжено.