№2(2012)

Голова ДПСУ
Олександр Клименко:
«Загальний курс залишається незмінним – поступове спрощення процедур, уніфікація стан­­­дар­­тів бухгалтер­ського та податкового обліку»

– Які реформаторські ідеї Вам вдалося реалізувати під час керівництва ДПС
України?
Відповідаючи на такі запитання, завжди боюся образити моїх колег, як колишніх, так і теперішніх (посміхається). Річ у тім, що більшість реформ та новацій у нашому відомстві – це результат командних зусиль. І я не можу приписувати успіхи виключно собі, навіть якщо ідея, що дала старт успішному проекту, була моєю. Бо без допомоги однодумців ніколи б не побачив таку ідею «в реалі».
Особисто я дуже пишаюся тим, що був серед ініціаторів та реалізаторів інноваційних змін у роботі податкової служби. До таких нововведень відніс би, звичайно, створення принципово нової системи взаємин із платниками. Ми домоглися того, що оголошений курс на партнерські стосунки із підприємцями не залишився пустою декларацією. І тут реформаторських ідей – і моїх, і чужих – величезна кількість.
По суті, збудовано нову систему зворотного зв’язку з суспільством, з підприємницькою спільнотою як за допомогою інтерактивних можливостей сучасних технологій, так і через докорінну зміну самого сенсу нашого спілкування, меседжів і тем. Ми вчилися довіряти одне одному і, на мою думку, досягли певних успіхів. Це – найголовніше. А всі технологічні зміни логічно випливали з цього базового постулату. Наприклад, так звана ризикоорієнтована система, призначена для дистанційного пошуку суб’єктів тіньової економіки аналітичними методами. Підприємці сказа­ли: «Ви ображаєте нас своїми перевірками і підозрами у нечес­ності». Ми відповіли: «Пробачте, більше не будемо». І створили алго­ритми детенізації, які сумлінних платників майже не зачіпають. Кількість перевірок знизилася, але й «тінь» зменшилась.
Вдалося навести лад у найболючішому питанні – відшкодуванні ПДВ. Автоматичне відшкодування запрацювало, кількість користувачів цього сервісу зросла з двох десятків до трьох сотен, а питома вага такої форми отримання компенсації – вже близько половини загальних обсягів. Бізнес повірив, що це не тимчасова схема, а усталена цивілізована практика, і сам прагне потрапити
до учасників.

Серед проектів останнього часу відзначив би наші зусилля щодо підвищення якості обслуговування. Один із таких – центральний ВІП-офіс для великих платників. Я починав кар’єру в податковій саме зі спеціалізованої інспекції по роботі з такими платниками і лише потім укріпився у думці, що великі корпорації, в першу чергу національні, потребують індивідуального супроводу та особливої уваги. Однак не забуті й інші категорії платників: затверджені стандарти якості обслуговування, і цього року при кожній податковій інспекції з’являться сервісні центри.
Також я завжди був великим прихильником ідей, які допомагають сформувати нову податкову культуру в суспільстві. Ми багато працюємо над тим, щоб підприємці перестали бачити в нас ворогів. І тут можу пригадати і наш творчий проект «Місто мрії», який успішно завершився виходом дитячого мультфільму про податки, і «Пульс податкової» – новий механізм зворотного зв’язку, і ще багато чого.

– Над чим працюєте зараз?
Майже виключно – над підвищенням рівня сервісу для платників. Нещодавно ми виступили з ініціативою створити національний «Індекс інвестиційної активності», щоб за допомогою соціології вивчати настрої бізнес-спільноти, її ставлення до перспектив розвитку своєї справи в Україні. Я хочу, щоб податкова служба була структурою, яка розуміє потреби бізнесу.
Ми повин­ні працювати так, аби платити податки було зручно, комфортно та необтяжливо.
– З якими труднощами Ви стикаєтесь у повсякденній роботі?
Можна я не буду скаржитися на труднощі? Від відповідальності за результат це все одно аж ніяк не звільняє (сміється).

– Якою бачите Державну податкову службу Вашої мрії?
Нечисленною та ледачою (посміхається). Податкова служба у нашому уявленні – це така структура, що не збирає податки, а допомагає людям сплачувати їх добровільно. Яка створила настільки прості та зрозумілі процедури, що платник все робить сам, ще й за допомогою віддаленого доступу, через Інтернет. Якщо взяти по максимуму, то я мрію про таку податкову службу, в якій платник та інспектор не впізнають один одного на вулиці, тому що бачилися тільки один раз – коли громадянин реєструвався підприємцем або відкривав свою справу.

– За Вашим задумом, якою має бути ДПС України
в 2013 році?
І поділяю, і полюбляю планування, прогнозування, аналітику. Жодного кроку у своїй роботі не роблю, якщо не маю уявлення про всі можливі наслідки. Якою стане наша служба у 2013 році – я знаю. Це буде податкове відомство, переорієнтоване на виконання сервісних функцій. Тобто такою установою, в якій найпотужнішими будуть підрозділи, що безпосередньо працюють із платниками, надають їм послуги, проводять аналітично-прогнозну роботу та надають консультації.

– А через п’ять років? Чи поділяєте Ви планування в довготривалій перспективі?
Щодо подальшої перспективи, то сьогодні над довгостроковою стратегією працюють фахівці, у тому числі й міжнародні консультанти. І головне, чого ми прагнемо, – досягти сумісності нашої податкової системи з системами провідних країн, у першу чергу європейських. Завдання-максимум – щоб після перетину кордону з Євросоюзом в той чи інший бік бізнесмен взагалі не помітив різниці (посміхається).

– Податки в Україні не є занадто великими у порівнянні з європейськими країнами, проте дуже багато питань постає саме у процедурі адміністрування податків. Які кроки Ви плануєте здійснити в цьому
напрямку?
Ці кроки ми не тільки плануємо, а й активно їх робимо. З останніх назву спрощення процедури реєстрації платника ПДВ, коли терміни скоротилися вдвічі, а обсяг сторінок у документах – втричі. До речі, після цього темпи реєстрації платників також «стрибнули» втричі. Спостерігається цілком адекватна реакція бізнесу на такі нововведення,
що приємно.
А загальний курс залишається незмінним: поступове спрощення процедур, уніфікація стандартів бухгалтерського та податкового обліку.

– На яку підтримку Ви очікуєте з боку професійних організацій?
Перш за все, на фахові дискусії дуже високого рівня. Податківцям для самовдосконалення потрібні розумні співрозмовники з іншою точкою зору. Податковий інспектор, керівник будь-якого підрозділу побачити стан справ очима підприємця не може, але вислухати, проаналізувати почуте, максимально втілити у своїй роботі найкращі пропозиції – зобов’язаний.
Я чекаю професійної, всебічної оцінки наших дій, цікавих ідей, гострих зауважень, конструктивної критики. Тієї самої суперечки, в якій, як стверджував Сократ, народжується істина.

– Чому, на Вашу думку, існує велика прірва між бізнесом та владою? Хто в цьому винний? Стара система?
В цьому винна велика помилка на старті, яка ледь не стала фатальною. Старій державній еліті, як вона не виставлялася «демократами», важливо було сприйняти бізнесменів не як спекулянтів, а як поважних членів суспільства із ринковою економікою. Підприємці це зрозуміли як запрошення в окопи і зайняли відверто конфронтаційну позицію. І відбулася страшної сили деформація громадської моралі. «Кинути» державу для бізнесмена 90-х вважалося подвигом. А влада ніякого формату відносин не запропонувала, окрім рецепта Шарикова: душити-душити…
І як у землі досі знаходять снаряди часів Великої вітчизняної, так і у податковій сфері все ще відчуваються «відголоски війни». Сподіваюся, що остаточне примирення таки відбудеться. Причому в не надто далекому майбутньому. Принаймні ми це майбутнє наближаємо з усіх сил.

– Які кроки слід здійснити, щоб збільшити довіру бізнесу до влади та навпаки?
Узгоджені. Кожен з учасників суспільних відносин повинен відчути увагу та інтерес до його потреб з іншого боку. Врешті-решт мета в нас спільна – розвинена, успішна та багата Україна. То які причини продовжувати конфліктувати? Ніяких.

– Чим Ви готові пожертвувати заради налагодження ефективної співпраці з бізнесом?
Особисто я вже пожертвував для цього всім можливим: своїм робочим часом, інтелектуальними, духовними та фізичними силами. Нічим іншим на роботі не займаюся (сміється). Державна податкова служба вже поступилася – своїми повноваженнями. Ми підтримали положення закону, яке забороняє нам вимагати розширення повноважень. Навпаки, самі втілюємо принцип невтручання. Заборона міліціонерам носити маски під час спеціальних операцій – тільки один із прикладів, що швидко пригадався.
Спільні робочі групи з підприємницькими об’єднаннями, узгоджені рішення яких є для нас обов’язковими до виконання – більш ґрунтовна форма співпраці з платниками.

– У багатьох європейських країнах складанням податкової звітності займаються сертифіковані податкові консультанти, які несуть кінцеву відповідальність перед податковими органами, проте бухгалтери мають достатньо часу для коректного ведення бухгалтерського обліку, складання фінансової звітності. Чи вважаєте Ви такий досвід європейських країн ефективним? Підтримали б такі новації в Україні?
В Україні за участю податкової служби обговорювалася ще більш новаторська ідея: довірити незалежним аудиторам право проводити перевірки замість податкових інспекторів. І при цьому ми готові взяти на себе зобов’язання визнавати висновки таких перевірок нарівні з власними.

– Хто такий, у Вашому розумінні, професійний бухгалтер? Які риси характеру, досвід та навички він повинен мати?
Залізні нерви та терпіння не менш, ніж у буддійського лами (сміється). А якщо серйозно, то я дуже поважаю людей, закоханих у свою професію. Людей, які не просто заробляють на життя, а самореалізуються, задовольняючи власні амбіції. Працюють над собою, прагнучи стати
найкращими.
І, безумовно, для бухгалтерів важливо мати системне мислення, вміння не просто рахувати цифри, а розуміти глибинну суть економічних процесів. Це такий собі провидець, здатний по стовпчику чисел побачити минуле, теперішнє та майбутнє будь-якого підприємства.

– На Ваше переконання, чого не вистачає національним бухгалтерам?
Мабуть, все ж таки потреби постійно вчитися, рухатися у сучасному тренді. На жаль, у нашій країні ще не сформувалася західна звичка постійно аналізувати свої конкурентні переваги як фахівця та працювати над їхнім удосконаленням. Насправді, це проблема не тільки бухгалтерів. У жодній професії люди не звикли оцінювати себе як актив на ринку труда і підвищувати власну ринкову вартість «модернізаціями».

– На Вашу думку, які позитивні та негативні наслідки є у прийнятті Податкового кодексу України і що в ньому треба змінити?
Я не бачу жодних негативних наслідків від прийняття Кодексу. Впевнений, що зведення всіх податкових законів в єдиний документ – це величезний крок уперед. І ніхто мене поки що не переконав в іншому. До того ж давайте не забувати, що Податковий кодекс розроблявся на підставі рекомендацій Ради Європи та інших поважних інституцій, які займаються суто економічними питаннями.
Я не заперечую: є окремі труднощі із втілення на практиці деяких норм, є так звані робочі моменти. Але це не проблема при правильному підході. Наприклад, коли змінилася спрощена система оподаткування, ми збільшили робочий час, залучили додатковий персонал, працювали по вихідних – і не допустили черг, організаційних перешкод, тяганини.
А Кодекс ще неодноразово змінюватиметься. І, знову ж таки, я закликаю не робити з цього трагедію. Податкове законодавство не може бути незмінним, як едикти британських монархів. Податкові закони повинні швидко реагувати на економічну кон’юнктуру. Головне – поставити цей процес на системну основу, щоб це робилося не аврально, а прозоро, прогнозовано, чітко.

– Ваші побажання та поради бухгалтерам й аудиторам.
Я хочу побажати їм кожного дня прокидатися з радістю від думки, що на них чекає улюблена справа. А ввечері відчувати, що сьогодні вони стали кращими від себе вчорашніх. І ще хочу побажати: не бійтеся податківців. Ми вам не вороги (сміється).