№5(2012)

Із метою впровадження в Україні рекомендацій Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) щодо контролю за визначенням цін у операціях між пов’язаними особами, Міністерство соціальної політики України винесло на обговорення законопроект «Про внесення змін до Податкового кодексу України». Його норми враховують світові механізми контролю за трансфертним ціноутворенням, зокрема, за операціями з контрагентами, зареєстрованими в офшорних зонах.
Сергій Тігіпко, віце-прем’єр-міністр України, міністр соціальної політики, стверджує, що ухилення від оподаткування за допомогою офшорів позбавляє бюджет додаткових надходжень, необхідних для поліпшення соціальної захищеності українців. Коментуючи законопроект, він висловив упевненість, що з ухваленням такого закону держава буде чітко відслідковувати, щоб товари з України продавалися в офшори, зокрема й на Кіпр, не за заниженими цінами, а за ринковими і зі сплатою податків у повному обсязі. «Робота з офшорами не матиме сенсу, адже доведеться платити такі самі податки, як при операціях з іншими країнами. Цей закон допоможе залучити в бюджет додаткові кошти», – заявив Сергій Тігіпко. За словами віце-прем’єра, впровадження контролю над трансферним ціноутворенням дасть змогу не тільки уникнути втрат бюджету, а й знизить тиск з боку органів контролю на чесний бізнес, сприятиме встановленню добросовісної конкуренції між компаніями.

– Як бачать ситуацію з офшорами аналітики фінансової сфери?
– Тіньові схеми вивозу капіталу невід’ємно пов’язані з ухиленням від сплати податків, – говорить Василь Башко, старший науковий співробітник відділу управління державного боргу відділення управління державними фінансами ДННУ «Академія фінансового управління». – Про це свідчать дані щодо структури країн-реципієнтів українських інвестицій та донорів інвестицій в Україну. Як бачимо, серед них чільні місця посідають Кіпр, Швейцарія, Нідерланди, Австрія, окремі штати США. Хоча, відповідно до національного законодавства, ці країни не є офшорами, однак спрощені процедури реєстрації підприємств, обмежений доступ до інформації та низькі податки перетворюють їх на справжнісінькі офшори за своєю суттю.

Водночас належність більшості з цих країн до розвинутих, наявність договорів про уникнення подвійного оподаткування з Україною, а також потужне банківське лобі не дає змоги визнати цей факт на міжнародному рівні. Наприклад, згідно з дослідженнями, Швейцарія приймає до 30% від усього обсягу вивезення тіньових капіталів із країн третього світу. Тому встановлення обмежень на операції із вивезення капіталів у ці держави або додаткове оподаткування є дуже проблематичними.

– Які найпоширеніші механізми вивезення неоподаткованого в Україні капіталу?
– Сюди можна віднести обмін цінними паперами з іноземними установами, які пов’язані з резидентами України. До настання фінансової кризи таким шляхом були продані більшість вітчизняних банківських установ, які змінили власників. Ще один спосіб – завищення обсягу імпорту, що дає змогу віднести на валові витрати, уникнувши оподаткування, та вивезти капітал за кордон. Окрім цього, використовується спосіб зменшення експортної ціни товарів, що відкриває можливість реалізувати афілійованим структурам за кордоном товари та послуги за ціною собівартості, а ті, уже від свого імені, продають ці товари реальним покупцям.
При цьому у вітчизняному законодавстві встановлені обмеження лише щодо імпорту, і то в частині операцій з резидентами офшорних країн. Відповідно до ч. 2 ст. 161 Податкового кодексу, у разі укладення договорів, які передбачають здійснення оплати товарів (робіт, послуг) на користь нерезидентів, що мають офшорний статус, чи при здійсненні розрахунків через таких нерезидентів або через їхні банківські рахунки, незалежно від того, чи здійснюється така оплата (в грошовій або іншій формі) безпосередньо або через інших резидентів або нерезидентів, витрати платників податку на оплату вартості таких товарів (робіт, послуг) включаються до складу їхніх витрат у сумі, що становить 85% вартості цих товарів (робіт, послуг).
Якщо врахувати, що більшість операцій із вивезення тіньового капіталу здійснюються з резидентами, що перебувають під юрисдикцією країн, які офіційно не визнані офшорами, а також повну відсутність обмежень та реальної протидії іншим каналам вивезення неоподаткованих доходів, існує значний потенціал щодо збільшення надходжень від оподаткування операцій з вивезення капіталу. Проте такі додаткові надходження якщо й виникнуть, то в складі діючих податків: податку на прибуток підприємств та податку на доходи фізичних осіб. Встановлення ж окремих податків та зборів на вивіз тіньових капіталів практично відсутнє. Натомість у більшості країн використовуються загальні інструменти податкового механізму та ухилення від сплати податків. Зокрема, згідно з даними НБУ, обсяг недоотриманої виручки за експорт товарів та послуг, оплати за імпорт, що не надійшов, та платежі за фіктивними операціями з цінними паперами у 2007 році сягнув $5,2 млрд.

– Тобто одним із шляхів поповнення державної казни може стати сплата податків при легальному вивозі капіталів?
– Насамперед тут йдеться про репатріацію доходів, з яких були сплачені необхідні податки, переважно дивідендів, рідше відсотків за позиками. Із метою стимулювання вкладення доходів в економіку країн, в яких вони були отримані, у багатьох державах, зокрема у Швейцарії та Нідерландах, були встановлені додаткові податки на вивіз дивідендів. Так, у Швейцарії цей показник визначений на рівні 35%. За даними ecofin.org.ua, якщо запровадити таке оподаткування в Україні хоча б на рівні 10%, то доходи бюджету можуть поповнюватися додатково на 1,6 млрд грн щорічно.
Однак слід розуміти, що оподаткування дивідендів генерує значні ризики, оскільки умови в Україні та в тих державах, у яких введений податок на вивіз дивідендів, суттєво відрізняються. В останніх сформований повний комплекс послуг для дуже багатих людей, зокрема, створені бази відпочинку, навчальні центри, лікувальні заклади, а також легкі умови для ведення бізнесу, існує складний доступ до інформації про клієнтів. За таких умов обмеження вивозу легального капіталу є практично безболісним заходом, який стає лише одним із інструментів, що дає змогу залишити в країні гроші, які надійшли з-за кордону.
Натомість в Україні відповідні передумови відсутні, а за умови введення додаткових податків на вивезення легальних капіталів з’явиться низка додаткових негативних факторів. Зокрема, це може призвести до погіршення інвестиційного клімату, збільшення обсягів тіньового вивозу капіталу, зниження рівня зовнішніх інвестицій.
Водночас деякі країни, які важко віднести до розвинутих, все ж таки запровадили оподаткування дивідендів, що виплачуються нерезидентам. Наприклад, Угорщина. Тут дивіденди, які виплачують нерезидентам, оподатковуються за ставкою 20%. У випадку наявності договорів про уникнення подвійного оподаткування ця ставка може бути знижена до 5-10%. Якщо запровадити додаткове оподаткування дивідендів в Україні на рівні 10%, то обсяги надходжень до державного бюджету можуть скласти від 1,5 до 2 млрд грн щорічно.
Також у деяких країнах світу практикується додаткове оподаткування доходів нерезидентів від володіння короткостроковими борговими зобов’язаннями емітентів, що є резидентами України. Однак у випадку запровадження такого оподаткування вітчизняні компанії реєструватимуть за кордоном афілійовані структури та використовуватимуть інші інструменти, в тому числі похідні для уникнення оподаткування.