№5(2012)

Дана стаття присвячена непростим ситуаціям, із якими стикаються бухгалтери в процесі своєї роботи при нарахуванні заробітної плати.

Перший випадок: Відрядження у вихідний день

Давайте розглянемо гарантії, передбачені законодавством при виникненні подібної ситуації.
На працівника, що перебуває у відрядженні, поширюється режим робочого часу того підприємства, до якого він відряджений. Тому за період відрядження за працівником зберігаються місце роботи (посада) та середній заробіток, у тому числі за час перебування в дорозі. Є два варіанти направлення працівника у відрядження.
Якщо працівник спеціально відряджений для роботи у вихідні, святкові або неробочі дні, то за роботу в цей період, відповідно до ст. 72 та ст. 107 КЗпП, здійснюється оплата в подвійному розмірі, у даному випадку із розрахунку середнього заробітку.
Згідно з п. 11 розділу І Інструкції №59, якщо працівник відбуває у відрядження у вихідний день, то після повернення йому в установленому порядку надається інший день відпочинку. Радимо в такому випадку зазначити в наказі або в положенні про відрядження, що працівник використовує інший день відпочинку в межах календарного місяця або кварталу, щоб не накопичувати такі дні відгулів за довгий термін. Якщо ж наказом про відрядження передбачено повернення працівника у вихідний день, то йому може надаватися інший день відпочинку.
Звертаємо вашу увагу, що питання виходу працівника на роботу в дні вибуття та прибуття з відрядження регулюється правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства.

Другий випадок: Матеріальна допомога при розрахунку відпускних

Давайте розглянемо питання, чи потрапляє матеріальна допомога, що видається за умови колективного договору всім працівникам, до розрахунку середньої заробітної плати для обчислення відпускних.
Відповідно до пп. «б» п. 4 Порядку №100, одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо) при обчисленні середньої заробітної плати в усіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством не враховується. Крім того, у Листі Мінпраці від 13.12.2005 р. №694/13/84-05 зазначено, що матеріальна допомога, яка виплачується на підставі колективного договору, не враховується при обчисленні середньої заробітної плати для оплати часу відпусток.
Таким чином, матеріальна допомога, яка належить до фонду оплати праці, як і матеріальна допомога, що не належить до цього фонду, у розрахунок середньої заробітної плати для обчислення відпускних не включається.

Третій випадок: Одноразова винагорода за підсумками роботи за рік при розрахунку відпускних

Відповідно до п. 3 абзацу 2 Порядку №100, одноразова винагорода за підсумками роботи за рік і за вислугу років включається до середнього заробітку шляхом додавання до заробітної плати кожного місяця розрахункового періоду 1/12 винагороди, нарахованої в поточному році за попередній календарний рік. Таким чином, якщо одноразова винагорода за підсумками роботи за рік і за вислугу років нарахована в поточному році за поточний рік, вона повністю включається до середнього заробітку в місяці нарахування.

Четвертий випадок: Нарахування премії за 2011 рік звільненому працівнику у 2012 році

Якщо премія звільненим працівникам нарахована за роботу в 2011 році, ЄСВ нараховується в порядку, визначеному абзацом 2 ч. 2 ст. 7 Закону №2264. Тобто у таблиці 6 додатку 4 зазначені виплати мають бути розподілені за місяцями, за які вони нараховані. У реквізиті 10 таблиці 6 додатку 4 зазначається код типу нарахувань «1», у реквізиті 11 таблиці 6 додатку 4 обов’язково відображаються місяці, за які проведено таке нарахування.

П’ятий випадок: Нарахування премії працівникам за декілька місяців

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону №2464, обчислення ЄСВ здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, за якими провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які, на підставі Закону №2464, нараховується ЄСВ. Таким чином, премія за декілька місяців із метою обкладання ЄСВ відображається в місяці нарахування незалежно від того, за який період вона виплачується. У додатку 4 до Порядку №22-2 в редакції Постанови правління ПФУ від 23.07.2011 р. №18-1 «Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України», нарахована премія також зазначається в загальній сумі у складі заробітної плати звітного місяця.

Шостий випадок: Оподаткування орендної плати

Підприємство орендує у свого працівника автомобіль для використання його в господарській діяльності. Виникає питання: чи є суми орендної плати базою для нарахування й утримань ЄСВ
та ПДФО?
У ст. 7 Закону №2464, що визначає базу нарахування ЄСВ, такий вид договору, як орендна плата, не зазначається. Відповідно до наказу Державного комітету статистики України №5 «Інструкція зі статистики заробітної плати», у п. 3.22 зазначено, що «компенсації працівникам за використання для потреб виробництва власного інструменту та особистого транспорту відносяться до інших виплат, що не належать до фонду оплати праці». Тому на суми виплат за договором оренди автомобіля ЄСВ не нараховується та з них не утримується. Відповідно до пп. 164.2.2 ст. 164 ПКУ, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податків згідно з умовами цивільно-правового договору.
У пп. 167.1 ст. 167 ПКУ визначено, що ставка податку становить 15% від бази оподаткування доходів, одержаних у формі винагород, які виплачуються (надаються) платнику за цивільно-правовими договорами. Якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці вищезазначених доходів перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, то ставка податку становить 17% від суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою 15%. Таким чином, із сум виплат за договором оренди автомобіля фізичної особи буде утримано ПДФО за ставками, залежно від розміру нарахованих (виплачених) доходів.

Сьомий випадок: Надання працівникові житла

У ст. 7 Закону №2464, який визначає базу нарахування ЄСВ, дана операція є об’єктом оподаткування, а отже, з неї утримується та нараховується ЄСВ. Згідно з наказом Державного комітету статистики України №5 «Інструкція зі статистики заробітної плати», у п. 2.3.4 зазначено, що «інші виплати, що мають індивідуальний характер (оплата квартири та найманого житла, гуртожитків, товарів, продуктових замовлень, абонементів у групи здоров’я, передплати на газети та журнали, протезування, суми компенсації вартості виданого працівникам палива у випадках, не передбачених чинним законодавством), відносяться до фонду оплати праці».
Відповідно до пп. «а» п. 164.2.17 ст. 164 ПКУ, додатковим благом є вартість використання житла, інших об’єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання або компенсація зумовлені виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) або передбачені нормами трудового договору, чи відповідно до закону в установлених ними межах. Отже, у випадку зазначення у трудовому договорі з фізичною особою-працівником обов’язку роботодавця щодо надання йому житла в тимчасове користування (без переходу права власності на нього або без постійного користування) на період виконання таким працівником трудових (посадових) обов’язків, вартість використання житла (орендна плата, яку сплачує роботодавець орендарю) не буде розглянута, як додаткове благо, а отже, не оподатковуватиметься ПДФО. Це ж саме можна сказати і про випадок, коли працівник сам сплачує за житло, а роботодавець компенсує йому кошти на підставі відповідних умов, внесених до трудового договору. В усіх інших випадках відшкодування вартості орендованого житла оподатковується згідно зі ст. 167 ПКУ, де визначено, що ставка податку становить 15% від бази оподаткування доходів. Якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів, зазначених вище, перевищує 10-кратний розмір мінімальної заробітної плати, визначеної законом на 1 січня звітного податкового року, то ставка податку становить 17% від суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою 15%.