№5(2012)

Дев’ять років тому 22 травня 2003 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг» (далі – Закон), який встановлює основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів.
Так, абз. 3 ч. 2 ст. 4 Закону визначено, що державне регулювання у сфері електронного документообігу спрямовано на забезпечення прав і законних інтересів суб’єктів електронного документообігу. Згідно зі ст. 14 Закону, електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб’єктів електронного документообігу.
Озброївшись даними нормами Закону, Податкова пропонує платникам податків подавати податкову звітність в електронному вигляді. І це, начебто, повинно було скоротити час і полегшити роботу як платникам податків, так і Податковій службі. Усе б нічого, якби не маленьке «але». Як то кажуть, все для людей!

Отже, щоб подавати таку звітність в електронному вигляд, потрібно укласти договір із Податковою. І це дійсно передбачено Законом. Однак умови такої угоди визначає Податкова в односторонньому порядку, і якщо платник податків не погоджується з якимись пунктами договору, то, як колись нам пояснили податківці, може просто не укладати такий договір. Тобто платник податків вимушений прийняти «правила гри» Податкової, адже у нього просто не залишається вибору.
У свою чергу ДПСУ, розуміючи, що у питанні електронної звітності вона, як то кажуть, Цар і Бог, може коли їй заманеться просто «перекривати газ» платникам податків, забороняючи їм прийом звітності по електронній пошті та вигадуючи для цього будь-які підстави.

Наведу приклад.
Припустимо, зареєстрували собі хлопці підприємство. Орендували приміщення, надали договір оренди Податковій і працюють... І тут одного дня приходять до них податківці та кажуть: «Гарно працюєте! А давайте ми трошечки поперевіряємо, як ви це робите». Кілька днів приходять, п’ють чай, дивляться документи і посміхаються. Потім складають Акт перевірки та доважком до нього надають Повідомлення, в якому зазначено: «Фактичне місцезнаходження юридичної особи або адреса, за якою здійснюється зв’язок, НЕ ВСТАНОВЛЕНО». І далі все йде за знайомим сценарієм: ставлять дев’ятий стан, просять підтвердити відомості про юридичну особу і просто відключають електронну звітність:

І що робити? Куди скаржитись? До суду? І як тоді подавати звітність, поки триває судова тяганина?..
Адже, відповідно до п. 49.4 ст. 49 Податкового кодексу України, платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації до органу державної податкової служби в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.
Дана норма встановлює обов’язок подання виключно в електронній формі.
Дізнавшись, що ДПСУ запровадила сервіс «ПУЛЬС ПОДАТКОВОЇ» (закликає громадян разом «тримати руку на пульсі»), ми вирішили звернутись за допомогою до самого «серця» Податкової. Однак наші сподівання були марними...

Розповідаю по черзі.
На телефонний дзвінок відповіла дуже чемна дівчина. Запропонувала поділитися з нею своєю проблемою і сказала, що вона допоможе у її вирішенні. Але для цього їй потрібно все ретельно занотувати. Почала запитувати прізвище, ім’я, по батькові, назву підприємства, код тощо. А потім сказала: «А тепер говоріть, на що ви скаржитесь». І почала повільно друкувати слово за словом, перепитуючи, чи правильно вона почула та зрозуміла. Я вже почала думати, що така ввічлива дівчина мені допоможе. Та не так склалось, як гадалось...

Не дослухавши мене до кінця (я навіть не встигла озвучити проблему, що підприємство не має змоги подавати звітність в електронному вигляді), голос на тому кінці слухавки попросив зачекати, і мені декілька хвилин довелося слухати чарівну музику. Потім дівчина все ж таки з’явилися та почала зачитувати, мабуть, із Вікіпедії, що таке місцезнаходження юридичної особи.
Вислухавши довжелезну доповідь, я зазначила, що поняття місцезнаходження юридичної особи мені як юристу відоме і що це не є тим питанням, з яким я звертаюсь. Більше того зауважила, що мені навіть не дали змоги його сформулювати. На що дівчина знову увімкнула мені музику.
Тільки-но я починала ставити питання (до речі, його вже ніхто не занотовував), дівчина перебивала мене, кажучи: «Одну хвилинку», і зникала, даючи мені можливість насолодитись гарною мелодією. Потім з’являлась і знову починала щось розповідати про місцезнаходження. Ця комічна ситуація тривала понад двадцять хвилин.

Мені так і не вдалося почути відповідь на питання, яке мені під кінець все ж таки вдалося поставити: «Як ви поясните те, що податківці, здійснюючи перевірку за фактичним місцезнаходженням підприємства та маючи на руках офіційний договір оренди приміщення, того ж дня складають Повідомлення, в якому зазначено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи або адреса, за якою здійснюється зв’язок, НЕ ВСТАНОВЛЕНО?»

Однак мені все ж таки надали відповідь на питання: «Що ж робити, якщо підприємство не має змоги подавати звітність в електронному вигляді?» Шановна дівчина сказала: «Зверніться, будь ласка, до своєї Податкової, і вам там все підкажуть».