№5(2012)

На жаль, податкова система України майже найгірша у світі. Це визнає не лише українське суспільство, фінансові аналітики, платники податків, а й експерти Світового банку. Так, за результатами рейтингу Paying Taxes 2012, податкова система України за витратами часу і ресурсів посіла «почесне» 181 місце з 183. Гірше тільки в Конго та Венесуелі.
Саме з цих причин вітчизняні бізнесмени уходять «у тінь», користуючись допомогою різних схем, афілійованих структур. Компанії та підприємства намагаються якщо не повністю уникнути оподаткування, то хоча б істотно зменшити податкове навантаження.
Але є ті, хто вважає за краще не так відкрито порушувати податкове законодавство і не охочий вступати в конфронтацію з податківцями. Вони обирають більш тонкий шлях: виводять бізнес в офшорні зони, отримуючи масу переваг не лише в плані оподаткування, але й пільги з ведення бізнесу, захищеність капіталу і повну конфіденційність.
Практика використання офшору як інструменту податкового планування поширилася досить давно, але з часом механізми його використання трансформувалися та пристосовувалися до актуальних потреб сьогодення. Одним із важливіших факторів, який заклав «кордони» використання офшорів сьогодні, став Податковий кодекс України, з прийняттям якого ситуація з застосуванням відповідного інструменту різко змінилася.
Раніше бізнесменів цікавила просто купівля офшору без консультацій в галузі міжнародного податкового планування. Тобто люди бажали стати лише власниками конфіденційної «скарбнички» для зливу коштів. Але зараз усіх цікавлять виключно довгострокові та надійні схеми.

Міжнародне податкове планування і сьогодні дозволяє робити все абсолютно законно, легально, спокійно плануючи своє податкове навантаження. Але вкрай важливо у нинішній ситуації з урахуванням положень Податкового кодексу України, посиленням впливу податкових органів здійснити правильне структурування бізнесу.
Всі так звані офшорні компанії можна умовно розділити на дві групи: офшорні (Сейшели, Беліз, Делавер США та інші) та оншорні (Великобританія, Кіпр тощо). Що це означає?
Термін «офшор» вперше з’явився в одній із газет на східному узбережжі США наприкінці 50-х рр. ХХ століття. Йшлося про фінансову організацію, що перемістила свою діяльність на територію зі сприятливим податковим кліматом.
У міжнародному податковому плануванні оншорні компанії використовуються для уникнення подвійного оподаткування, надання більшої солідності бізнесу і створення необхідного акценту реальності зовнішніх контрагентів і відстороненості від офшорних зон.
Що цікаво, оншор і офшор є протилежностями, але обидва є нерезидентами по відношенню до країни провадження бізнесу та при правильному підході та плануванні дозволяють вирішувати схожі задачі.
Отже, розглянемо найбільш поширені методи міжнародного податкового планування із використанням офшорних компаній.

Експорт
При експорті офшор виступає посередником між українською компанією та її іноземним партнером. В угодах використовується так званий реінвойсинг – заниження або завищення вартості товару. Офшорна компанія купує товар для експорту за найнижчою ціною,
а потім перепродує його кінцевому покупцеві вже за ринковою ціною, залишаючи у себе неоподатковуваний податками прибуток. Товар фізично переміщається безпосередньо від покупця до продавця, а всі фінансові потоки проходять через рахунок офшорної компанії.

Імпорт
При імпорті товарів через офшорну компанію можна збільшити ціну імпортованої в Україну продукції і тим самим зменшити прибуток вітчизняної компанії. Або навпаки: для товарів із високими митними зборами оголошену ціну можна знизити. При веденні ділових операцій з іноземними партнерами велике значення має оперативний рух грошових коштів. Але при існуючій системі валютного контролю і практиці банківської роботи в Україні цю оперативність забезпечити важко. Проблема вирішується, якщо для термінових платежів використовувати зарубіжний банківський рахунок офшорної компанії.

Агентський метод
Англійська компанія досить ефективна для міжнародного податкового планування, але використовувати безпосередньо таке підприємство невигідно. Аби отримати структуру з мінімальними податками, потрібно побудувати агентську схему. Саме вона дозволить максимум прибутку перенести в низькооподатковану зону. Для цього англійська компанія підписує агентський договір з офшорним принципалом. Від імені принципала вона здійснює торговельні дії й організовує поставку товарів, виставляє інвойс покупцеві та отримує винагороду від цієї діяльності у вигляді відсотка від обсягу продажів. Працюючи від імені принципала, англійська компанія перераховує весь прибуток на його рахунок за мінусом своєї комісії. Дана структура – ідеальне рішення для тих підприємств, які не можуть вийти на певні ринки через приналежність до тієї чи іншої юрисдикції. Також ця схема дає змогу отримати більш респектабельну компанію з мінімальними податками. Це дозволяє уникнути прямих контактів підприємств з офшорами. Прибуток англійської компанії буде в діапазоні між 0,5-5% від прибутку з реальних продажів та, за законами Англії, податки сплачуватимуться саме з цієї агентської винагороди.

При використанні даного методу для його працездатності дуже важливо враховувати ряд вимог, яким має відповідати оншорна компанія, а саме:
між країною агента та Україною має бути укладений договір про уникнення подвійного оподаткування;
юрисдикція агентської компанії має лишитися поза «увагою» офіційного переліку офшорних зон, який затверджується Кабінетом Міністрів України;
законодавство країни-агента має дозволяти укладення прямих договорів із офшорними компаніями без шкоди для податкового статусу;
учасники агентських структур повинні бути повністю незалежними (не пов’язані через відносини контролю/управління);
надання агентських послуг для агента має бути основним та «звичайним» видом діяльності на постійній та незалежній основі.

Давальницький метод
Даний метод підходить для компаній, які займаються виробництвом товарів, переробкою та зберіганням сировини. Виробництво на давальницькій сировині – це виробнича діяльність, пов’язана з переробкою на умовах договору підряду сировини замовника з передачею йому готової продукції. Давальницька сировина закуповується на митній території України іноземним замовником за іноземну валюту. Експорт товарів без фактичного вивезення з митної території України митними органами не оформляється. Оплата ввізного мита, податків і зборів, крім оплати митних процедур, провадиться українським виконавцем шляхом видачі простого векселя (або письмового зобов’язання) державній податковій інспекції за місцем реєстрації виконавця. Термін погашення цього векселя дорівнює строку здійснення операції з давальницькою сировиною, але не може бути більше ніж 90 календарних днів з моменту оформлення ввізної вантажної митної декларації, при цьому на ній ставиться відмітка «Давальницька сировина». Слід зазначити, що сума векселя визначається згідно з контрактом на переробку давальницької сировини в тій же валюті. Вексель погашається при вивезенні готової продукції за межі митної території України, при цьому компанія не сплачує податки та збори, а товар не підлягає ліцензуванню і квотуванню. Щоб погасити вексель, потрібно надати до податкової інспекції копію вивізної вантажної митної декларації. Підставою для митного оформлення готової продукції, яка виготовлена з давальницької сировини, закупленої на митній території України, є подання українським виконавцем до органу митного контролю:

• копії ввізної вантажної митної декларації;
• копії векселя;
• копії контракту на придбання іноземним замовником сировини в Україну;
• довідки уповноваженого українського банку про надходження іноземної валюти на рахунок вітчизняного постачальника сировини.

Українська компанія – виробник продукції отримує нульову ставку з експорту послуг з переробки, головне, аби продукція залишила митну територію України. Якщо постачальником у цьому процесі поставити офшорну компанію, ми отримаємо схему, що дасть змогу оптимізувати податки. Офшорна компанія закуповує сировину і укладає контракт на переробку давальницької сировини. У вартість переробки не включається ПДВ, оскільки здійснюється експорт послуги і діє нульова ставка. У цій схемі потрібна довідка з Торгово-промислової палати про підтвердження технологічного процесу виготовлення готової продукції. І, як було зазначено, готова продукція, що відправляється замовнику, не обкладається податками та зборами і не підлягає ліцензуванню, квотуванню.

Нематеріальні активи
У міжнародній практиці досить поширене використання зарубіжних, перш за все офшорних, компаній для володіння інтелектуальною власністю (авторські права, товарні знаки, патенти тощо). Зокрема, це пов’язано з тим, що інтелектуальна власність – найбільш мобільний вид майна, який легко передається закордон. Тому це є природна тенденція переміщення інтелектуальної власності в ті юрисдикції, де її експлуатація, а саме отримання роялті (ліцензійних відрахувань за надання права її комерційного використання), пов’язана з найменшими податковими втратами. Оскільки більшість офшорних зон не має податкових угод із розвинутими країнами, при виплаті роялті на офшорну компанію в державі, звідки виплачується дохід, стягується податок у джерела. У певних випадках сплати податку можна уникнути або зменшити його ставку, якщо використовувати в схемі в якості транзитного елемента компанію з оподатковуваної країни, з якою укладена податкова угода. У цьому випадку офшорне підприємство – власник інтелектуальної власності передає ліцензію на її використання транзитній компанії, а та вже видає субліцензію кінцевому користувачеві. Досить поширеним є застосування в якості такого транзитного елемента голландських компаній, оскільки Нідерланди не стягують податку у джерела на вихідні роялті. Таким чином, при використанні відповідного механізму роялті перераховуються на офшорну компанію – власника інтелектуальної власності без додаткових втрат.

Продаж бізнесу
Продаж акцій (часток) – один із варіантів продажу бізнесу, який здійснюється на підставі договору купівлі-продажу, після чого до реєстру акціонерів вноситься відповідний запис. При цьому отриманий від продажу акцій (часток) дохід продавець зобов’язаний врахувати при обчисленні податку на прибуток.

Продаж підприємства як майнового комплексу передбачає передачу покупцю:
всіх видів майна, призначеного для діяльності підприємства, в тому числі земельних ділянок, будівель, споруд, обладнання, інвентарю, сировини, готової продукції;
дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства за його цивільно-правовими зобов’язаннями;
права вимоги на підставі зобов’язань, в яких продавець виступає як кредитор;
права на нематеріальні активи.
При використанні даного способу продажу бізнесу у власника-продавця виникають такі податкові наслідки, як обов’язок обчислити і сплатити ПДВ та податок на прибуток.
Всі ці податки можна оптимізувати, використовуючи офшорні компанії. Перш за все, нерезидент-оншор (Кіпр, Великобританія та інші) набуває 100% корпоративних прав ТОВ або пакет акцій за мінімальною ціною. Тим самим оншорна компанія стає власником українського підприємства. Причому слід зазначити, що для забезпечення конфіденційності акціонером оншорної компанії виступає офшорна компанія (Панама, Беліз, Сейшели тощо). Після чого оншорна компанія продає бізнес кінцевому покупцеві вже за ринковою ціною.

Лізинговий метод
Міжнародний лізинг широко застосовується в двох випадках: для переведення фінансових коштів за кордон на законних підставах, які в подальшому, залежно від цілей і завдань власника офшорної компанії, можуть розміщуватися в іноземних банках, та для реінвестування в Україну. Об’єктом лізингу може бути як нерухоме, так і рухоме майно, необхідне в господарській діяльності підприємства-резидента. Лізинг – це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних або залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на певний строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізінгодавця або купується їм у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Міжнародний лізинг – це договір лізингу, що здійснюється суб’єктами лізингу, які перебувають під юрисдикцією різних держав, або в разі, якщо майно чи платежі перетинають державні кордони. Договір міжнародного оперативного лізингу укладається у формі двосторонньої письмової угоди між лізингодавцем і лізинго­одержувачем і повинен відповідати вимогам законодавства України. При цьому в угоді обов’язково мають бути відображені істотні умови, до яких, згідно зі ст. 7 Закону України «Про лізинг», відносяться:

• найменування сторін;
• об’єкт лізингу (склад і вартість майна);
• умови та строки його поставки;
• термін, на який укладається договір лізингу;
• розмір, склад та графік сплати лізингових платежів, умови їх перегляду;
• умови повернення об’єкта лізингу в разі банкрутства лізингоодержувача;
• умови страхування об’єкта лізингу;
• умови експлуатації та технічного обслуговування, модернізації об’єкта лізингу та надання інформації щодо його технічного стану;
• умови реєстрації об’єкта лізингу;
• умови повернення об’єкта лізингу після закінчення терміну дії договору;
• умови дострокового розірвання договору лізингу;
• відповідальність сторін;
• дата і місце укладення договору.

В житті це виглядає так. Наприклад, компанії необхідно придбати за кордоном якесь обладнання або товар. Для цього створюється класичний офшорно-оншорний тандем. Офшорна компанія видає кредит оншорній компанії. Остання придбає необхідне обладнання або товар та укладає лізинговий договір з українською компанією, при цьому застосовується договір про уникнення подвійного оподаткування. Після передачі обладнання в лізинг вітчизняна компанія виплачує регулярні лізингові платежі оншору. Останній перераховує гроші на офшорну компанію у вигляді погашення кредиту та відсотків за кредитом. Українська компанія отримує офіційний канал перерахування грошових коштів в офшор, при цьому лізингові платежі відносяться на собівартість, що істотним чином може знизити податкові виплати цього підприємства.

Існують також й інші цікаві методи, механізми податкового планування із використанням офшорів, але в будь-якому випадку не можна піддаватись ейфорії та забувати про можливі ризики використання таких інструментів. У сучасному бізнесі однією з головних задач багатьох підприємств є збереження власних активів. Для України актуальною проблемою було і залишається питання створення належної організаційно-правової системи захисту майна та інших активів від неправомірних посягань третіх осіб. Вирішивши будувати подібну захищену структуру, потрібно розуміти ряд аспектів. Головне правило: повністю безризикових схем не буває. Тому потрібно мінімізувати ризики, замінити одні на інші. Для цього треба виділити найбільш важливі ризики, які власник хоче мінімізувати. Друга сторона цієї медалі – це ризики втрати контролю над активами через надмірну конфіденційність. Конфіденційність є дуже важливим критерієм при побудові структур, але в цьому випадку потрібно пам’ятати про контроль. Оскільки всі активи можна втратити, якщо грамотно не забезпечити доступ до інформації про активи та інструментів контролю за ними. Яскравий приклад тому – рахунки в швейцарських банках, які залишилися без доступу реальних спадкоємців грошей, по суті, у володінні банку. Будуючи структуру із захисту активів, потрібно врахувати ризики обривання ланцюжка управління. Наприклад, власник передає майно в траст, який діє на користь засновника. Після певної ситуації можна втратити контроль над Трастовим керуючим. Він починає діяти в інтересах третіх осіб або самого себе із метою збільшення власної винагороди. Якщо в трасті не передбачити наявність Протектора, до повноважень якого входило б усунення trustee, то є ризик великих витрат часу, сил, грошей на судові процеси при виникненні конфліктної ситуації.

Підсумовуючи, зазначимо, що реєстрація офшору та/або оншору при здійсненні підприємницької діяльності має незаперечні переваги, оскільки:

• дозволяє оптимізувати оподаткування;
• забезпечує конфіденційність володіння активами і високу ступінь їх захищеності;
• дає змогу використовувати рахунки в закордонних банках;
• передбачає можливість побудови структурованих і гнучких комерційних відносин;
• є абсолютно законним.

Думаю, що не варто лукавити і слід згадати й про недоліки, пов’язані з використанням офшорів, а саме:

• скасування податкових пільг при роботі з офшорами, які потрапляють до списку, встановленого Розпорядженням Кабінету Міністрів України №143-р від 23.02.2011р.;
• втрата контролю над структурою при неправильній її побудові;
• особлива увага контролюючих органів деяких країн, пов’язана з нормативними вимогами комісії FATF.

Уникнення зазначених недоліків або їх мінімізація можливі при правильному та ефективному податковому плануванні із залученням досвідчених фахівців.