№9(2012)

У №3 журналу «Незалежний АУДИТОР» (квітень 2012 року) була опублікована стаття директора аудиторської фірми Л.М. Гальчук «Одна історія про об’єднання двох аудиторських фірм, або Пити коньячок із Кіршом треба з розумом». Нагадаємо її зміст. Зокрема, йшлося про оформлення об’єднання аудиторської фірми «СейЯ-Кірш-Аудит»
з іншою – «Тимлар-Аудит», у результаті якого остання залишилася ні з чим, оскільки після поглинання фірма «СейЯ-Кірш-Аудит» відкликала підписи про введення «Тимлар-Аудит» до складу учасників і виставила за двері її керівника.

Ми не могли залишатися байдужими до проблем нашої активної читачки і колеги за сумісництвом. Тим паче що цей факт можна розцінити як порушення професійної етики аудиторською компанією «СейЯ-Кірш-Аудит». А відповідно до положень Кодексу етики аудиторів, аудитор повинен бути прямим, чесним та відвертим у всіх професійних та ділових стосунках, що передбачає справедливе ведення справ і правдивість аудитора під час здійснення аудиторської діяльності.
Саме тому після публікації редакція журналу «Незалежний АУДИТОР» 18 травня 2012 року звернулася до Аудиторської палати України з проханням провести відповідну перевірку і повідомити про її результати наших читачів у визначений термін, посилаючись на виконання норм, закріплених у Конституції та законах «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» та «Про інформацію».
Як зазначається в Концептуальній основі контролю аудиторської діяльності в Україні, затвердженій рішенням АПУ від 27.09.2007 р. №182/3, характерною рисою професії незалежного аудитора є прийняття відповідальності перед громадськістю. Для аудиторів громадськість охоплює насамперед клієнтів, кредиторів, уряд, інвесторів, а також інших осіб, що покладаються на об’єктивність і чесність аудиторів з метою підтримки впорядкованого ведення підприємницької діяльності. Така довіра накладає на аудиторів відповідальність перед інтересами громадськості. Професія незалежного аудитора впродовж багатьох років надання послуг своїм клієнтам, роботодавцям і суспільству загалом набула позитивної репутації завдяки чесності, об’єктивності та компетентності. Будь-який незалежний аудитор, який не дотримується професійних стандартів і правових вимог, шкодить високій репутації своєї професії.

Регулювання професії незалежного аудитора здійснюється ефективно передусім тими самовідданими спеціалістами, які складають саму професію. Отже, в інтересах професії, а також суспільства, якому професія служить, досягнути того, щоб аудитори забезпечували впровадження і популяризацію саморегулювальної діяльності подібного типу. Відповідно до норм Закону України «Про аудиторську діяльність», саме на Аудиторську палату покладено обов’язок регулювання взаємовідносин між аудиторами (аудиторськими фірмами) в процесі здійснення аудиторської діяльності та, у разі необхідності, застосування до них стягнень. Кодекс етики аудиторів встановлює, що принцип професійної поведінки накладає на аудитора обов’язок дотримуватися відповідних законів та нормативних актів, а також уникати будь-яких дій, що можуть дискредитувати професію. До таких належать дії, які розсудлива та проінформована третя сторона, обізнана з усією відповідною інформацією, може розцінити як такі, що негативно впливають на репутацію професії.
Виклавши це, редакція журналу «Незалежний АУДИТОР» звернулася з проханням відреагувати на даний лист і, керуючись Законом України «Про аудиторську діяльність», притягнути винних аудиторів до відповідальності за неналежне виконання професійних обов’язків, а про результати розгляду повідомити наших читачів.
Відповідь ми отримали аж 17 липня 2012 року, тобто майже через два місяці. У листі за підписом голови Аудиторської палати України Івана Нестеренка було вказано, що повідомлення надійшло до АПУ 19 червня 2012 року, а також вказувалося, що «повноваження Аудиторської палати України визначені ст. 12 Закону «Про аудиторську діяльність». Відповідно до зазначеної статті АПУ, зокрема, регулює відносини між аудиторами (аудиторськими фірмами) в процесі здійснення аудиторської діяльності та у разі необхідності застосовує до них стягнення. Водночас в АПУ погодилися з твердженням, що викладені факти потребують перевірки, і містилася обіцянка, що «про результати розгляду Вашого листа Вас буде поінформовано додатково після перевірки вищезазначених фактів».
Можна припустити, що після цього повідомлення Аудиторська палата розпочала свою перевірку, оскільки 10 липня 2012 року на ім’я Л.М. Гальчук надійшов лист від АПУ. Там, з посиланням на лист від журналу «Незалежний АУДИТОР» та публікацію у №3 видання, «зазначаються факти порушення норм професійної етики аудиторами аудиторської фірми «СейЯ-Кірш-Аудит» під час проведення процедури злиття з аудиторською фірмою «Тимлар-Аудит».
У листі ще раз іде нагадування про те, що, згідно зі ст. 12 Закону України «Про аудиторську діяльність», АПУ регулює відносини між аудиторами (аудиторськими фірмами) у процесі здійснення аудиторської діяльності та у разі необхідності застосовує до них стягнення. «Керуючись Законом України «Про аудиторську діяльність» та з метою перевірки фактів, викладених у листі журналу «Незалежний АУДИТОР» і у Вашій статті, просимо у 10-денний термін надати до АПУ наступну інформацію та відповідні підтверджуючі документи», – зазначено у листі. Далі АПУ запросила необхідні для перевірки документи.

Вже 25 липня 2012 року були надані всі запитувані документи, про що свідчить лист Л.М. Гальчук на ім’я голови АПУ Івана Нестеренка, у якому, окрім свідчення про передані копії документів, також викладено стисле пояснення суті справи. Після цього наступило літнє затишшя. Мабуть, вивчали справу…
Редакція журналу «Незалежний АУДИТОР» також очікувала реакції на публікацію від безпосередніх фігурантів – ТОВ «ААН «Сейя-Кірш-Аудит». Однак вони ніяк не відреагували на звинувачення, висунуті з боку керівника компанії «Тимлар-Аудит». Тоді ми запропонували керівництву «Сейя-Кірш-Аудит» прояснити ситуацію для наших читачів і 30 серпня 2012 року звернулися до директора Т.М. Зацерковної та директора з марке­тингу О.В. Кірша: «Компанія «ААН «Сейя-Кірш-аудит» відома серед аудиторів як поважна команда професіоналів, яка давно й успішно працює на українському ринку. Тому питання чесної ділової репутації цієї компанії непокоїть аудиторську спільноту».
У листі ми пояснили: «У статті «Одна історія про об’єднання двох аудиторських фірм», яка опублікована в №3 за квітень 2012 року журналу «Незалежний АУДИТОР», пані Гальчук Л.М. описує ситуацію, яка кидає тінь на ім’я компанії «ААН «Сейя-Кирш-аудит» та її керівництво. Але кожен засіб масової інформації повинен бути об’єктивним та не­упередженим у висвітленні тих чи інших подій. Журнал «Незалежний АУДИТОР», враховуючи особисто Вашу чесну репутацію, хоче надати Вам можливість висловити власну позицію щодо конфліктної ситуації, що склалася з пані Гальчук Л.М. і яка описана у вказаній вище статті. Ваша думка буде мати вирішальне значення при формуванні громадської думки серед аудиторів щодо підтвердження ділової репутації компанії «ААН «Сейя-Кірш-аудит».

Редакція звернулася з пропозицією надати коментарі для розміщення на шпальтах журналу і нагадала про те, що про результати розгляду листа потрібно повідомити у строки, закріплені в ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» (розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання запиту).
Минуло далеко не п’ять днів з моменту нашого звертання, однак шановні керівники «Сейя-Кірш-Аудит» Т.М. Зацерковна та О.В. Кірш відповіді до редакції не надіслали і не скористалися пропонованою можливістю опублікувати коментар на сторінках журналу «Незалежний АУДИТОР». Проте редакція все ще сподівається отримати хоч якісь пояснення від «Сейя-Кірш-Аудит», які б могли навести світло на ситуацію. Цього чекають і наші читачі, переважна більшість яких є, насамперед, колегами по професії усіх фігурантів згадуваної статті.
Цього ж дня, не дочекавшись відповіді за результатами перевірки фактів, викладених у статті директора аудиторської фірми «Тимлар-Аудит» Л.М. Гальчук, та на виконання норм, закріплених у Конституції та законах «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» та «Про інформацію», редакція часопису знову звернулася до АПУ з проханням відреагувати на ситуацію.
Ми нагадали, що у липні до «Незалежного АУДИТОРА» надійшов лист АПУ №2-717 від 09.07.2012 р., в якому повідомлялося, що викладені факти наразі перевіряються Аудиторською палатою України та про результати розгляду нас буде проінформовано додатково. Оскільки інших повідомлень з АПУ ми не отримували, тому попросили в строки, закріплені в ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» (тобто надати відповідь не пізніше п’яти робочих днів із дня отримання запиту), повідомити редакцію про результати розгляду листа №04 від 18.05.2012 р. щодо взаємовідносин між аудиторськими фірмами «Тимлар-Аудит» та «СейЯ-Кірш-Аудит».

Цього разу відповідь не забарилася, і вже 25 вересня 2012 року редакція отримала лист за підписом голови Аудиторської палати Івана Нестеренка: «З боку АПУ здійснюється перевірка фактів, викладених у Вашому зверненні від 19.06.2012 р., про що вас було повідомлено листом від 09.07.2012 р. №2-717. Станом на 05.09.2012 р. остаточне рішення із зазначеного питання не прийняте. Додатково зазначаємо, що інформація, яка пов’язана із процесом прийняття АПУ рішень, відноситься до інформації з обмеженим доступом, згідно статті 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації» та не підлягає розголошенню.

Крім того, звертаємо Вашу увагу на те, що відповідно до статті 10 Закону «Про доступ до публічної інформації» розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов’язані використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений законом, а також вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб. Враховуючи характер запитуваної інформації (інформація з обмеженим доступом на персональні дані), просимо Вас зазначити конкретні норми законодавства, що є підставою для надання запитуваної інформації про аудиторів».
У відповідь редакцією часопису 26 вересня 2012 року на адресу АПУ було надіслано листа, в якому повідомили наступне:
«По-перше, редакція журналу листом №04 від 18.05.2012 р. звернулася до АПУ з повідомленням про можливі порушення аудиторською фірмою «СейЯ-Кірш-Аудит» вимог законодавства при здійсненні аудиторської діяльності (яких саме, в листі зазначено) та з проханням розібратись у спірній ситуації і повідомити про результат.
По-друге, редакція журналу не запитувала інформацію про аудиторів та інформацію, яка стосується процесу прийняття рішення АПУ, а зверталась з проханням повідомити про результати розгляду зазначених в листі фактів.
Так, наше звернення, що викладено в листі №04 від 18.05.2012 р., на адресу АПУ з проханням розібратись у спірній ситуації, що склалась між аудиторською фірмою «Тимлар-Аудит» та аудиторською фірмою «СейЯ-Кірш-Аудит», було направлено, враховуючи компетенцію АПУ в сфері регулювання та контролю аудиторської діяльності в Україні. При цьому просили письмово повідомити про результати розгляду даного звернення.
Враховуючи передбачені законодавством строки для розгляду такого виду звернень, було направлено лист №09 від 30.08.2012 р. з проханням повідомити про результати розгляду нашого листа №04 від 18.05.2012 р. Дане прохання є законним та обґрунтованим у силу Закону та не стосується/не відноситься до інформації з обмеженим доступом.
Крім того, звертаємо Вашу увагу на тривалість розгляду порушених у зверненні питань та сподіваємось на вчасну поінформованість про результат».
Отже, на сьогоднішній день редакція журналу з нетерпінням чекає на чергову «відповідь» АПУ. А Аудиторська палата, мабуть, досі перевіряє факти…