№9(20)(2013)

Одна з найбільш обговорюваних тем зараз – чи не помилилася Україна з вибором геополітичного вектора? Роками обдумане і зважене рішення інтегруватися в ЄС за крок від реалізації обростає ризиками і сумнівами. І чим ближче до доленосної дати, тим більше прихованих побоювань не тільки в українців, але і в нашої влади... Підливають масла у вогонь і завзяті прихильники приєднання до Митного союзу, та так майстерно, що часом єдиним виходом здається різкий геополітичний розворот.

Наша політеліта хоч і «випинає» свої демократичні якості, проте старої перевіреної пропагандою не нехтувала ніколи. Називається це зараз набагато хитромудріше – політтехнологіями, але суть методів практично та сама. В останні роки навіть неприскіпливому читачеві преси, телеглядачеві або радіослухачеві кинувся в очі проєвропейський характер українського інформаційного простору. Злагоджена «пропаганда» асоціації, що виходить від влади і частково від опозиції, була підхоплена українськими ЗМІ і вилилася в нескінченний потік однобоких з тематики новин, коментарів і серйозної аналітики. І це спрацювало: більшість українців фанатично захотіли в ЄС.

Прихильники російського напрямку давно відчули інформаційний дисбаланс, але схаменулися тільки зараз. І хоча перспектива вступу до Митного союзу встигла обрости негативним ореолом на тлі дефіциту інформації і недавніх проявів торгової війни з РФ, останнім часом почалася справжня інформаційна атака з боку прихильників МС. Влаштовують її представники опозиції в особі КП, «Свободи», регіоналів-відщепенців, а також громадянського руху «Український вибір», точніше, впливового екс-політика Віктора Медведчука, який за ним стоїть. І варто визнати, їх наполеглива агітація гідна похвали – налагоджений механізм, що б’є фактами, статистиками та висновками експертів одночасно з усіх джерел масової інформації. У всякому разі, з монотонним литтям води на користь євроінтеграції навіть у порівняння не йде.

Незважаючи на те що влада в черговий раз вказала комуністам на їх скромне місце – ЦВК заборонила проводити референдум на підтримку МС, вони одразу ж зорієнтувалися і запустили «мережевий референдум», по поличках розклавши на сайті не тільки всі переваги інтеграції в МС, але і розгромну критику на адресу входження в ЄС. Самі євроінтегратори (в особі посольства Євросоюзу) за цей час встигли тільки гучно презентувати свою стратегію «зомбування» населення – «Сильні разом». Однак це тільки початок.

А поки інформаційна війна стрімко набирає обертів, пропонуємо спокійно і не поспішаючи розібратися в нашому геополітичному хаосі. Розглянемо ключові плюси і мінуси обох векторів інтеграції, враховуючи думки експертів і висновки дослідницьких центрів. Адже, судячи із заяв Президента Віктора Януковича, він має намір поцікавитися нашими інтеграційними уподобаннями – не за горами всеукраїнський референдум.

Інтеграція в ЄС

Євросоюз – гідна партія для будь-якої держави, що розвивається – це один з найбільших політичних гравців на міжнародній арені і передова економіка у світовому господарстві. Частка ЄС у світовому товарному експорті – 41,4 %, а в світовому імпорті – 39,8 %. Основний товарообіг ЄС сконцентрований всередині самого союзу: на його ринок припадає 62,7 % сукупного товарного експорту та 63,1 % імпорту країн ЄС. Таким чином, у єврозоні найвищий рівень внутрішньорегіональної торгівлі. Тому співпраця з Євросоюзом – запорука неминучого зростання економіки України і підвищення рівня життя її населення.

Зона вільної торгівлі з Євросоюзом
Відкриття ринку ЄС стане справжнім джек-потом для українських компаній, що постачають сировину та напівфабрикати. Такі підприємства і зараз користуються попитом на Заході, але скасування мит дасть їм змогу істотно збільшити виробництво і прибуток. Трохи складніше доведеться виробникам готової продукції: левову частку наших товарів не пустять до Європи через невідповідність жорстким стандартам якості, встановленим ЄС. А тому державі доведеться оперативно реформувати нинішню систему стандартизації, а підприємствам – модернізувати виробництво.
Завдяки угоді здійсниться заповітна мрія багатьох українців – дешеві європейські товари. З низки продуктів європейського виробництва будуть зняті мита, що автоматично знизить їх ціну на 10–15 %. Але торкнеться це переважно тих товарів, які вже наповнили наші прилавки. Крім того, в Україні істотно зросте постачання м’ясомолочної продукції зі Східної Європи.

Європейський досвід
Українська економіка потребує не тільки коштів, а й перевіреного досвіду. Євросоюз – мабуть, краще джерело досвіду функціонування ринкової економіки та держрегулювання економічних процесів. Співпраця з ЄС передбачає впровадження низки правил і стандартів ведення економічної політики, дії первинних економічних агентів, що допоможе зробити національний комерційний сектор прозорішим. Співпрацюючи з ЄС, Україна зможе запозичити досвід впровадження антимонопольної політики, регулювання фондового ринку, здійснення контролю над концентрацією економічної діяльності та ведення політики в галузі зайнятості.

Європейське виробництво в Україні
Це одна з найбільш приємних перспектив, яку обіцяє нам підписання асоціації з ЄС. Однак на її втілення знадобиться час: пройде як мінімум п’ять років, поки європейські підприємства ризикнуть налагодити виробництво в Україні і адаптуються до наших умов (або ми підлаштуємося під західні). Проте така схема цілком реальна і взаємовигідна. Європейці отримають дешеву і висококваліфіковану робочу силу, а українці – додаткові робочі місця, білі зарплати і європейські умови праці.

Західні гроші
Низка положень Угоди про асоціацію забезпечує захист іноземних інвестицій, вільний рух капіталу і спрощення ведення бізнесу на території України. А це означає, що західні підприємці отримають гарантований захист своїх інвестицій на нашій території і будуть охочіше вкладати гроші в українську економіку. Президент Українського аналітичного центру Олександр Охріменко прогнозує, що невдовзі після підписання Угоди Україна може розраховувати на $20-30 млрд зарубіжних інвестицій – саме стільки прийшло до Польщі після аналогічної процедури.
«Розширення українського експорту до країн ЄС також забезпечить приплив валюти в чималому обсязі, і якщо він перевищить відтік, вартість долара на українському ринку знизиться до позначки нижче 8 грн/$», – стверджує пан Охріменко.

Вигідні кредити
На сьогодні Україні не доводиться розраховувати на вигідні довгострокові кредити, оскільки її кредитні рейтинги знижені. У такому разі євроінтеграція зіграє на нашу користь: міжнародні фінансові організації, як правило, толерантні до держав, чиї економіки мають тісні зв’язки з економіками ЄС або США. Тому наші шанси на зручні кредити від МВФ, ЄБРР і Світового банку зростуть.
Крім того, великі українські компанії зможуть без обмежень брати кредити в західноєвропейських банках, вкладати їх у свій розвиток і покращувати умови торгівлі в Україні. Принаймні, тепер зрозуміло, чому українські олігархи так активно підтримують інтеграцію України до Євросоюзу.

Мігранти
Згідно з даними Інституту народознавства НАНУ та Українського центру соціальних досліджень, за межами України працюють близько 4,5–5 млн мігрантів. За офіційними даними, значна їх частина осіла в ЄС, але неофіційна статистика показує, що в Росії. Крім того, 63 % українських громадян відкрито заявляють, що хотіли б виїхати працювати до ЄС, і відзначають, що там відносно легальний ринок праці.
Куди цікавіша історія з грошовими переказами «заробітчан» за-за кордону. Виявляється, 10–12 % ВВП країни забезпечують «мігрантські інвестиції». Згідно зі статистикою МОМ, сумарний дохід українців за кордоном – близько $35,3 млрд на рік і понад $20 млрд вони щорічно перераховують на батьківщину.

Європерспективи
Угода про асоціацію не обіцяє нам гарантованого членства в ЄС, але дає реальну можливість далі розширювати зону вільної торгівлі з європейськими країнами, спрощувати візовий режим, домагатися вільного ринку послуг і переміщення трудових ресурсів.
Таким чином, наші підприємства зможуть експортувати якісні транзитні або ІТ-послуги на європейський ринок, отримуючи непоганий прибуток.

Правова сфера і безпека
Практично з моменту проголошення незалежності Україна взяла курс на Захід. Послідовна інтеграція в Європейський союз дасть нам змогу крок за кроком зміцнювати стабільність української демократії та її інститутів. Європа вимагає модернізувати українське правове поле і зробити наше законодавство більш прозорим і орієнтованим на захист прав людини. Це саме те, до чого ми прагнемо. По суті, в Україні вже набрала обертів активна адаптація нашого законодавства до європейських стандартів. Залишається тільки сподіватися, що масове коригування законів не стане інструментом досягнення власних цілей у чиїхось руках.
Політика Євросоюзу виключає можливість застосування сили для вирішення різного роду внутрішніх та міжнародних конфліктів, а це означає, що в перспективі Україна опиниться під крилом найпотужнішого союзу і отримає гарантії національної та громадянської безпеки.

Співпраця з РФ
Незважаючи на зростаюче напруження на російсько-українському кордоні, за розрахунками нашого Міністерства внутрішніх справ, євроінтеграція України позитивно позначиться на інвестиційному співробітництві та торговельних відносинах із Росією. Справа в тому, що саме Євросоюз зараз є головним торговим партнером РФ: обсяг торгівлі з ЄС сягає 50 % товарообігу Росії – стверджують в МЗС. Оскільки Росія сама зацікавлена в усуненні адміністративних, митних та технічних бар’єрів з Євросоюзом, інтеграційна політика України буде повністю сумісна з діями РФ.

У «обійми єврокризи»
За економічними показниками інтеграція в ЄС досі виглядає переважніше. Однак останні п’ять років Союз ледве балансує на межі кризової ями, виділяючи мільярди на оздоровлення уражених економік. За даними «Євростату», на кінець минулого року накопичена заборгованість ЄС становила 85,3 % від сумарного ВВП (82,5 % – у 2011 р.), і це при тому, що тоді весь рік діяв режим жорсткої економії. Ні про яке подолання європейської боргової кризи не йде мова і зараз – зізналася в одному з останніх інтерв’ю Канцлер Німеччини Ангела Меркель.
Євролідери планують і надалі скидати баласт і тугіше затягувати паски. Так, екс-комісар Єврокомісії з питань підприємництва та промисловості Гюнтер Ферхойген пропонує «припинити конкурувати дешевою працею, низькими соціальними стандартами і поганим ставленням до природи», а радник прем’єр-міністра Польщі Ян Білецький агітує позбутися непотрібних пільг і програм: скоротити пенсії, підтримку малозабезпечених та інші соціальні програми. І якщо в Німеччині та Польщі тільки намітили підвищити пенсійний вік до 67 років, то в Литві та Естонії його вже підняли до 65 років. До того ж чверть європейців зараз ледь зводять кінці з кінцями і рівень їхнього добробуту стрімко падає. Критична ситуація в країнах Східної Європи: половина громадян Болгарії визнані малозабезпеченими; в Румунії та Латвії – 40 %; в Литві – 35 %; в Угорщині та Греції – 31 %. І тут виникає питання: куди ми з вами йдемо?

«Відкритий» ринок
За прогнозами експертів, бажана Угода і відкрита зона торгівлі з ЄС принесуть нам зникнення таких галузей, як літако-, ракето-, судно- і автомобілебудування; занепад сфери енергетичного та залізничного машинобудування; завдадуть солідний удар по агропромисловому комплексу; поставлять хрест на модернізації високотехнологічних галузей і спровокують падіння ВВП як мінімум на 2,5 %.
«Відкритий європейський ринок» – досить пафосне формулювання для того результату, який отримає Україна після підписання Угоди. Тут, скоріше, навпаки: ми свій ринок Європі відкриємо, а західний буде для нас, як і раніше, закритий. Справа в тому, що в проекті Угоди передбачено скасування мит на європейську продукцію, але чітко прописані квоти для ввезення всіх груп товарів українського виробництва на територію ЄС. Таким чином, нашим виробникам (переважно готової продукції) буде абсолютно невигідно експортувати товари в країни ЄС. Крім того, через високі стандарти якості продукції, в Європі наші товари будуть загортати на кордоні.
З іншого боку, нашим виробникам не залишиться місця навіть на внутрішньому ринку – вони просто не витримають конкуренції. З Європи масово потечуть дешевші і якісніші товари, а часу і коштів для модернізації у наших підприємств не буде. Наприклад, тільки для збереження автомобільної промисловості України доведеться витратити від трьох до п’яти років, щоб провести модернізацію на випередження і випускати продукцію з меншими витратами, ніж західні виробники – підкреслив сам Микола Азаров на засіданні Кабміну.
В результаті, закриються близько восьми тисяч великих вітчизняних підприємств (за орієнтовними підрахунками експертів), а це катастрофічне підвищення рівня безробіття, зростаючий дефіцит державного бюджету і стимул до масштабної міграційної проблеми, яка і так загостриться, зважаючи на обіцяні нам преференції у візовому режимі. Але таким мігрантам доведеться і далі тіснитися в досить вузькій ніші на європейському ринку праці (низькокваліфікований персонал у сфері послуг).
У підсумку виходить, що потенціал євроринку великий, але зважаючи на наш розвиток він нам недоступний. Для Європи ж Угода з Україною стане справжньою «антикризовою таблеткою», адже вона майже задарма отримає новий 45-мільйонний ринок для скидання своєї продукції.

Торговельні відносини з РФ
До недавнього часу українська продукція успішно користувалася пільговим режимом перетину російського кордону. Простіше кажучи, вітчизняні виробники платили менші мита, ніж компанії з далекого зарубіжжя. Однак якщо Україна підпише Угоду і відкриє кордони для ЄС, у Росії з’явиться вагома причина не припиняти торгову агресію відносно нас. Ситуація може погіршитися аж до повного перекриття кордонів. Росія вже почала підкреслено заявляти про побоювання відносно того, що до неї потечуть неякісні товари євровиробництва під маркою України.
Зменшення експорту в країни МС і зростання імпорту з МС похитне зовнішньоторговельний баланс і може призвести до падіння курсу гривні. Врятувати нашу економіку зможуть тільки солідні західні інвестиції і розширення експорту різного роду сировини, зокрема металу та інших промислових товарів. Але якщо проблеми з’являться моментально, то їх рішення – значно пізніше. Малоймовірно, що закордонні інвестиції потечуть в Україну одразу: умови для бізнесу в нас не ті, та й щоб заслужити довіру великих інвесторів, доведеться неабияк попрацювати протягом декількох років.

Уявна незалежність
Наша влада з тріпотінням говорить про незалежність, але зайвий раз не нагадує українцям про те, що, підписавши Угоду, ми віддамо натомість частину свого суверенітету наднаціональним структурам – Європарламенту, Єврокомісії. А це вагома причина для того, щоб назвати договір і саме рішення влади неконституційним.
Як і в будь-якому союзі, в європейському є домінуючі держави, економіки яких багатші і сильніші. Саме ці країни отримують найбільший зиск в торгових відносинах і мають не тільки вплив, але і владу над слабкими членами Союзу. Будучи країною, що розвивається і підписуючи не зовсім вигідну Угоду з Європою, Україна не зможе претендувати на рівне право голосу з багатими країнами Європи і з часом може потрапити під їх диктат. Тим більше що аналітики вже давно пророкують федеративне майбутнє для Євросоюзу.

Ошукані очікування
Підписати Угоду і одразу «зажити по-новому» у нас не вийде. Щоб договір запрацював, повинен пройти тривалий процес його ратифікації: спочатку з українського боку, а потім і європейського. Загалом, процес може затягнутися на роки. Крім того, головна особливість двосторонньої угоди в тому, що виключно ЄС вирішує, які пункти набудуть чинності одразу, а які – тільки після ратифікації. І не варто сподіватися, що в першу чергу запрацюють вигідні для України положення.
Після підписання Угоди українці щиро сподіваються отримати безвізовий режим з країнами ЄС, однак у самому документі жодних зобов’язань спілки з цього приводу немає. Враховуючи досвід Румунії та Болгарії, які вже не перший рік не можуть приєднатися до зони Шенгену (хоча всі умови виконали), – планувати вільні поїздки по Європі нам також безглуздо.
Розраховувати на солідну матеріальну допомогу від Заходу теж не варто. Принаймні, зараз. На час боргової кризи ЄС вводить жорсткий режим економії і навіть своїм країнам-членам допомагає вкрай стримано і на невигідних для них умовах.

«Крихкий союз»
В останні роки в Європейському союзі виникають дезінтеграційні тенденції. Грубо кажучи, Союз тріщить по швах. Виразно видно скептичний настрій Великобританії, Італії, Іспанії, Греції і навіть східноєвропейських країн, Угорщини та Чехії щодо подальшого членства в ЄС. Яскравий тому приклад – ініціатива британського прем’єра Девіда Кемерона провести референдум з питання подальшого перебування країни в ЄС. Інший випадок – спонтанне рішення Польщі відтягнути введення євровалюти. Насамперед це пов’язано з тривалими хвилями кризи, з якими ледве впорується співдружність. Та й авторитетні аналітики нерідко пророкують Союзу швидкий крах. Так, на думку Джорджа Сороса, самовіддані спроби лідерів співдружності зміцнити єдину євровалюту незабаром призведуть до сплеску соціальних і політичних проблем, які підірвуть неабияк розхитану структуру.

Інтеграція в МС

Входження України до Митного союзу – це курс на зростаючу економіку Росії і реальна перспектива виходу на ринки східних країн. Головна мета – величезний ринок збуту в межах групи БРІКС. По суті, 42 % населення планети і 14,6 світового ВВП припадає саме на сім країн цього блоку. Динаміка економічного зростання держав БРІКС перевищує показники провідних європейських економік. Так, в I кварталі 2013 року зростання економіки ПАР склало 2,7 %, що більше, ніж у Німеччині.

Відкриття ринку МС
Не можна сказати, що зараз ринок Митного союзу закритий для України, проте є деякі обмеження, наприклад, з експорту цукру і труб. Офіційне членство дасть змогу максимально прибрати торгові бар’єри. Також Україна отримає широкий доступ до багатих природних ресурсів країн-партнерів і, цілком можливо, що ми зможемо купувати їх за цінами, значно нижчими, ніж ринкові.
Крім цього, інтеграція в Єдиний економічний простір дасть нам можливість реалізувати потенціал тих галузей, які мають великі виробничі потужності, але довгий час не працюють «на повну». Йдеться про суднобудування, літакобудування, а також галузі автомобілебудування.
Так, суднобудівні заводи зараз завантажені лише на 40 %, і це при їх можливості та загальній потребі в нових суднах. Крім держпідтримки необхідний солідний портфель замовлень – його може забезпечити Росія. За підрахунками експертів, вже до 2030 року частка українського експорту суднової продукції складе 12 %.
Без регулярних російських замовлень зупиниться літако- і вагонобудування. А тільки за минулий рік країна заробила на експорті вагонів близько $ 1,5 млрд. Більше того, якщо застосувати весь машинобудівний потенціал України, частка експорту машин та обладнання в країни ЄЕП зросте до 20 % до 2030 року. До того ж налагодження виробництва і зростання замовлень автоматично створять нові робочі місця та стабільні гідні зарплати, що поліпшить соціальну сферу держави і підтримає бюджет.

Агрокомплекс
Якщо євроінтеграція фактично «перекриє дихання» українському сільському господарству, то приєднання до МС спрацює з точністю до навпаки. Український агрокомплекс – єдина сфера нашої економіки, яка має позитивне сальдо в розмірі $10,5 млрд. Тільки за минулий рік експорт сільгосппродукції збільшився на 40 %, що в грошовому еквіваленті становить $18,3 млрд. Крім того, сектор АПК з кожним роком робить більше вливань в український бюджет. Згідно з даними Міністерства аграрної політики та продовольства України, за минулий рік держбюджет отримав 42,1 млрд грн податків і зборів з сільськогосподарського сектора.

Зерновий ОПЕК
На сьогодні у світі не так багато серйозних постачальників зерна. Їх можна по пальцях перелічити: США, Аргентина, Канада, Австралія, Росія, Україна і Казахстан.
Завдяки Митному союзу, три лідери можуть опинитися в одному економічному просторі і в перспективі створити зерновий ОПЕК. На перший погляд, це виглядає як утопія, проте, враховуючи експортний потенціал Росії, Казахстану та України, зернове об’єднання може анітрохи не поступатися нафтовому ОПЕК і чинити на світовий ринок такий саме сильний вплив, просуваючи своїх виробників зерна.

Дешеві нафта і газ
Агітатори за МС не перестають запевняти, що нафта і газ для нас подешевшають одразу після вступу до Союзу. Але гарантій тут немає. Офіційне членство не дає країні-учаснику такого привілею. Хоча знижки вірогідні, враховуючи високу вартість на ці продукти і прихильність Росії до України взамін на згортання нашої інтеграції в ЄС.

Кредити від РФ
Замість привабливих довгострокових кредитів від МВФ, Світового банку та ЄББР (які обіцяють при асоціації з ЄС), Москва пропонує російські кредити, однак з розмитою процентною ставкою. У будь-якому разі, ймовірність того, що Україна буде платити за такими кредитами 3,5–4 % річних – дуже мала.

Міграція
Велика частка «мігрантських інвестицій» в економіку України надходить саме з Росії. У межах МС наш уряд зможе врегулювати низку проблем, пов’язаних з трудовою міграцією, зокрема забезпечити українцям більш цивілізовані умови роботи, захист прав і умови для офіційного працевлаштування на території РФ.

Дорогий імпорт
Головне завдання МС – створити всі умови для того, щоб населення союзних країн купувало тільки «свої» товари: виробники МС отримують привілеї, а імпорт інших країн обкладається високими митами і дорожчає на очах. В результаті, громадяни Митного союзу не можуть собі дозволити дорогі якісні товари з Європи, а змушені задовольнятися виключно своїми (вітчизняними та країн – членів Союзу), які згодом будуть втрачати в якості через відсутність жорстких стандартів і серйозної конкуренції з товарами високорозвинених країн.

Нечіткі правила гри
Угоду про асоціацію складно назвати вигідною, проте жорсткі правила ведення торговельної політики там досить чітко прописані. Чого не скажеш про умови співпраці з МС. У межах товарообігу в Митному союзі можлива спонтанна поява неписаних обмежень і правил, про що свідчить ситуація з білоруськими товарами. Практика показує, що претензії Росії до імпорту і його блокада на кордонах РФ нерідко мотивується не економічними та санітарно-епідеміологічними причинами, а політичними.
Про дивні правила гри свідчить і ситуація з Кременчуцьким сталеливарним заводом. За минулий рік російська залізниця скоротила закупівлю українських вагонів майже на третину – до 21,9 тис. штук (федерація замінювала імпорт стимулюванням власного виробництва). Цього року Росія знову урізала експорт наших вагонів, але іншим шляхом: не відновила ліцензію якості на продукцію Кременчуцького сталеливарного заводу. Це підприємство забезпечує більшу частину вагонобудівних заводів в Україні. Навіть вступивши до МС, страховки від таких непрямих дій у нас не буде.

Формальна рівність
Незалежно від офіційної рівності всіх членів ЄС, бізнес Росії завжди буде «рівніший». Уряд РФ максимально лобіює своїх великих підприємців і просуває на ринки країн МС, проте свій ринок ретельно захищає від «чужого» бізнесу. У будь-якому разі, про це неодноразово заявляли президенти Білорусії і Казахстану.

«Дешеві» газ і нафта
Дешевий газ – головна наживка, якою Росія заманює нас у Митний союз. Ще минулої осені Прем’єр-міністр Микола Азаров заявляв про те, що, підпиши ми угоду з Росією, вона автоматично знизить ціну на газ до $160 за тисячу кубометрів. Знижка була нечувана, особливо з урахуванням того, що в першому кварталі цього року Україна платила $406 за тисячу кубометрів. Проте якою б чудовою не була обіцянка «Газпрому», для «Нафтогазу» вона завжди «виходить боком». Наприклад, знижка на газ в $100 за тисячу кубометрів в обмін на продовження договору про перебування Чорноморського флоту на нашій території вже через кілька років показала, що нам куди вигідніше імпортувати газ в країнах ЄС, навіть з урахуванням транзиту.

Міграція
Згідно з доповіддю ООН за 2013 рік, близько 2,9 млн українців живуть і працюють в Росії і 3,5 млн росіян перебувають на території України. Тенденція така, що з кожним роком двостороння міграція збільшується, але з очевидним перекосом у бік Росії. Входження України до Митного союзу тільки посилить ситуацію, оскільки мобільність українців збільшиться не тільки в напрямку Росії, але й інших країн Союзу.

Обмеження суверенітету
У даному випадку ситуація та сама, що і при інтеграції України в ЄС. Регулювання торговельної політики в МС делегується наднаціональному органу, що не дає Україні максимально відстоювати свої інтереси і захищати права. Більше того, можна припустити, що надалі кооперація Росії з низкою східних країн буде набувати рис федерації, що, по суті, є початком другого СРСР.

Таким чином, як не крути, а ідеального і вигідного в усіх відношеннях вектора інтеграції для нашої країни поки що немає. Гідно жити по-європейськи, отримувати великі зарплати, навчати дітей у престижних університетах, роз’їжджати по закордонах і не соромитися, представляючись громадянином своєї країни, – звичайно, хочеться і ми цього варті! Але чи чекають нас з розкритими обіймами в Європі? – Ні. Чи є шанс, що зараз потягнемо жорсткий євроринок і доживемо до дня, коли будемо на рівних правах торгувати з провідними країнами Євросоюзу? – Теж ні. А ось перспектива перетворитися за рік в сировинну колонію і полігон для збуту зайвої продукції країн ЄС – здається цілком реальною...
З іншого боку, поставити хрест на світлому майбутньому в демократичній, ринковій Європі, на всьому, чого вже досягли, що запланували, і податися в «приземлений», політично непередбачуваний, але економічно перспективний Митний союз – це перекреслити все те, до чого довгі роки прагнули, повернутися до того, від чого позбавлялися, і ще раз станцювати на радянських граблях.
Український цугцванг... Інакше ситуацію не назвеш. Схоже, єдино правильне рішення для України сьогодні – завмерти і не робити ніяких ходів на геополітичній шахівниці, оскільки рух у будь-якому з напрямів стане апріорі помилковим. Замість цього саме час згадати, що ми суверенна демократична держава, яка володіє багатим ресурсним потенціалом; сконцентруватися на власних силах, умах і спробувати модернізувати наше право, впорядкувати законодавство і почати підйом економіки самостійно, вигідно балансуючи між пропозиціями Сходу і Заходу.