№11(22)(2013)

Как отразить в бухгалтерском и налоговом учете операции по дооценке
полностью самортизированных активов в налоговом и бухгалтерском учете,
в результате проведенной переоценки основных средств?
Мы не будем здесь описывать само понятие пере­оценки, а также причины, которые приводят к необходимости ее проведения. Однако укажем, что если в деятельности предприятия используется объект основных средств, стоимость которого полностью самортизирована, возникает вопрос о необходимости его переоцен­ки и начисления амортизации на переоцененную сумму. Исходя из того, что объект основных средств продолжает использоваться на предприятии и приносить экономические выгоды, он однозначно соответствует определению активов. Следовательно, стоимость этого объекта основного средства, отраженного в балансе, не соответствует его реальной стоимости.
Согласно п. 17 П(С)БУ 7 «Основные средства», утвержденного приказом Министерства финансов Украины от 27.04.2000 г. № 92 и зарегистрированного в Министерстве юстиции Украины под № 288/4509 (с изменениями и дополнениями), если остаточная стоимость объекта основных средств равна нулю, то его переоцененная остаточная стоимость определяется прибавлением справедливой стоимости данного объекта к его первоначальной (переоцененной) стоимости без изменения суммы износа объекта.
В случае возникновения переоценки одного объекта основных средств на ту же дату осуществляется переоценка всех объектов группы основных средств, к которой относится этот объект. Переоценка стоимости конкретного объекта основных средств отражается в бухгалтерском учете следующим образом:
• сумма дооценки остаточной стоимости объекта основных средств включается в состав дополнительного капитала (субсчет 423 «Дооценка активов»).
В бухгалтерском учете дооценка стоимости основных средств отражается следующим образом: начислена сумма дооценки остаточной стоимости объекта Дт 104 – Кт 423.
В соответствии с п. 21 вышеуказанного стандарта бухгалтерского учета сумма дооценки, накопленная на субсчете 423, включается в состав нераспределенной прибыли с одновременным уменьшением дополнительного капитала: Дт 423 – Кт 441 ежемесячно, ежеквартально или раз в год в сумме, пропорциональной начислению амортизации, или одновременно во время выбытия объекта.

Конкретный порядок списания дооценки, накопленной на К-те 423 счета, определяется приказом предприятия «Об учетной политике».
Кроме того, Вы можете воспользоваться разъяснением Министерства финансов Украины относительно отражения операций по дооценке основных средств, которое приведено в письме Министерства финансов Украины от 13.06.2007 г. № 3134000-10-16/12153.
В соответствии с п. 152.10 ст. 152 Налогового кодекса Украины, если плательщик налога принимает решение об уценке/дооценке активов согласно с правилами бухгалтерского учета, такая уценка/дооцен­ка с целью налогообложения не изменяет балансовую стоимость активов и доходы или расходы такого плательщика налога, связанные с приобретением указанных активов.

При увольнении мне не начислили и не выплатили индексацию, а также компенсацию за задержку выплаты заработной платы. В какой срок я могу обратиться в суд с целью взыскания сумм индексации и компенсации за задержку выплаты заработной платы?
При формировании ответа на данный вопрос будем, прежде всего, руководствоваться Решением Конституционного Суда Украины по делу о конституционном обращении относительно официального толкования положения ч. 2 ст. 233 Кодекса законов о труде Украины от 15 октября 2013 г. № 9-рп/2013 г. по делу № 1-18/2013 г.
Так, в данном Решении Конституционный Суд официально разъяснил положения ч. 2 ст. 233 Кодекса законов о труде, в котором указал, что работник имеет право обратиться в суд с иском о взыскании сумм индексации заработной платы и компенсации потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты, без ограничения какого-либо срока.
При этом КС отметил, что средства, которые подлежат начислению в порядке индексации заработной платы и компенсации работникам части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты, имеют компенсационный характер. Как составляющие принадлежащей работнику заработной платы эти средства направлены на обеспечение реальной заработной платы с целью поддержания достаточного жизненного уровня граждан и покупательной способности заработной платы в связи с инфляционными процессами и ростом потребительских цен на товары и услуги.
Согласно ст. 3 «Право на обращение в суд за защитой» Гражданского процессуального кодекса Украины, каждое лицо имеет право в порядке, установленном настоящим Кодексом, обратиться в суд за защитой своих нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или интересов, в том числе тех, которые возникли из трудовых отношений. Работники имеют право, в частности, на обращение в суд для разрешения трудовых споров независимо от характера выполняемой работы или занимаемой должности, кроме случав, предусмотренных законодательством.
По мнению Конституционного Суда Украины, спор о взыскании невыплаченных собственником предприятия, учреждения, организации или уполномоченным им органом или физическим лицом сумм индексации заработной платы и компенсации потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты является трудовым спором, связанным с несоблюдением законодательства об оплате труда. Сроки обращения работника в суд за разрешением трудового спора как составляющая механизма реализации права на судебную защиту является одной из гарантий обеспечения прав и свобод участников трудовых правоотношений.

Также, проанализировав законодательство о труде, можем добавить следующее:
В соответствии с ч. 1 ст. 94 Кодекса законов о труде Украины, заработная плата – это вознаграждение, начисленное, как правило, в денежном выражении, которое собственник или уполномоченный им орган выплачивает работнику за выполненную им работу.
Согласно положениям ст. 2 Закона Украины «Об оплате труда», структура заработной платы состоит из основной заработной платы, дополнительной заработной платы и других поощрительных и компенсационных выплат.
Таким образом, индексация и компенсация заработной платы является компенсационной выплатой, предусмот­ренной вышеуказанным Законом, а работодатель нарушил законодательство об оплате труда, поэтому работник не ограничен каким-либо сроком для обращения в суд.

На нашем предприятии произошло сокращение штата сотрудников.
Я попал под сокращение, и за два месяца до увольнения меня уведомили об этом в соответствии с действующим законодательством. На этой почве у меня обострилось хроническое заболевание, вследствие чего до момента увольнения – 6 мая 2013 года, в течение двух месяцев (март, апрель) я находился на больничном.
Каким образом осуществляется расчет выходного пособия при увольнении?
В соответствии со ст. 47 Кодекса Законов о труде Украины (далее – КЗоТ), в день увольнения работнику обязательно необходимо выдать надлежащим образом оформленную трудовую книжку и провести с ним окончательный расчет. Работнику выдается заработная плата за отработанное время, компенсация за дни неиспользованного ежегодного и дополнительного отпуска и выходная помощь (в некоторых случаях).
Кроме обычного расчета, осуществляемого с работником согласно ст.ст. 47 и 116 КЗоТ, работникам, увольняемым на основании п. 1 ст. 40 КЗоТ, а именно: в результате изменений в организации производства и труда, в том числе ликвидации, реорганизации, банкротства или перепрофилирования предприятия, учреждения, организации, сокращения численности или штата работников, выплачивается выходное пособие в размере не менее среднего месячного заработка. Эта норма предусмотрена в ст. 44 КЗоТ.
Расчет средней заработной платы необходимо проводить в соответствии с требованиями Порядка начисления средней заработной платы, который утвержден Постановлением Кабинета Министров Украины № 100 от 8 февраля 1995 года (с изменениями и дополнениями) (далее – Порядок).
В соответствии с п. 2 вышеуказанного Порядка среднемесячная заработная плата для выплаты компенсации рассчитывается исходя из выплат за последние два календарных месяца работы, предшествовавших событию, с которым связана соответствующая выплата (в нашем случае – это сокращение). Если в течение двух календарных месяцев работник не работал, средняя заработная плата начисляется исходя из выплат за предыдущие два месяца работы.
Таким образом, если до увольнения, в марте и апреле Вы не работали, то средняя заработная плата должна рассчитываться исходя из выплат заработной платы за январь и февраль 2013 года. При расчете обратите внимание на раздел III вышеуказанного Порядка, в котором указаны выплаты, которые включаются в расчет средней заработной платы.
Сама процедура расчета приведена в п. 8 вышеуказанного Порядка:
«Начисление выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние два месяца работы, производится путем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней/часов, а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, – на число календарных дней, которые должны быть оплачены по среднему заработку. Среднедневная (часовая) заработная плата признается делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарные) дни на число отработанных рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, – на число календарных дней за этот период.
В случае, когда заработная плата определена законодательством как расчетная величина для начисления выплат и помощи, она исчисляется путем умножения среднедневной заработной платы, рассчитанной согласно абзацу первому этого пункта, на среднемесячное число рабочих дней в расчетном периоде.
Среднемесячное число рабочих дней рассчитывается делением на 2 суммарного числа рабочих дней за последние два календарных месяца согласно графику работы предприятия, учреждения, организации, установленному с соблюдением требований законодательства».
Приведем наглядный пример расчета выходного пособия при увольнении.
Предположим, что у сотрудника были следующие начисления по заработной плате и больничным листам:

Рассчитываем среднедневную заработную плату.
Выходное пособие рассчитывается по формуле:
Вп = (З₁ + З₂)/К₁ х К₂ где:
Вп – выходное пособие;
З₁ – зарплата за январь 2013 г.;
З₂ – зарплата за февраль 2013 г.;
К₁ – количество фактически отработанных дней за январь, февраль 2013 г.;
К₂ – среднемесячное количество рабочих дней за январь, февраль 2013 г.

Среднемесячное количество рабочих дней составит (20 + 21)/2 = 21 день. Количество фактически отработанных дней за январь, февраль 2013 г. составит: (20 + 21) = 41 день.

Таким образом, размер выходного пособия составит:
Вп = (1500 + 1500)/41 х 21 = 1536,58 грн

Наше торговое предприятие – юридическое лицо постоянно осуществляет закупку товарно-материальных ценностей с целью дальнейшей продажи. Довольно часто нам приходится нанимать грузовой транспорт для их перевозки. Можно ли понесенные расходы сразу относить на расходы предприятия в налоговом учете?
В соответствии с п. 9 Положения (стандарта) № 9
«Запасы», утвержденного Приказом Министерства финансов Украины от 20 октября 1999 г. № 246 и зарегистрированного в Министерстве юстиции Украины 2 нояб­ря 1999 г. под № 751/4044 (с изменениями и дополнениями), транспортно-заготовительные расходы – затраты на заготовку запасов, оплата тарифов (фрахта) за погрузочно-разгрузочные работы и транспортировку запасов всеми видами транспорта к месту их использования, включая расходы по страхованию рисков транспортировки запасов. Сумма транспортно-заготовительных расходов, которая обобщается на отдельном субсчете счетов учета запасов, ежемесячно распределяется между суммой остатка запасов на конец отчетного месяца и суммой запасов, выбывших (использованных, реализованных, безвозмездно переданных и т. п.) за отчетный месяц. Сумма транспортно-заготовительных расходов, относящаяся к выбывшим запасам, определяется как произведение среднего процента транспортно-заготовительных расходов и стоимости выбывших запасов с отражением ее на тех же счетах учета, в корреспонденции с которыми отражено выбытие этих запасов. Средний процент транспортно-заготовительных расходов определяется делением суммы остатков транспортно-заготовительных расходов на начало отчетного месяца и транспортно-заготовительных расходов за отчетный месяц на сумму остатка запасов на начало месяца и запасов, поступивших за отчетный месяц.

Таким образом, понесенные транспортно-заготовительные расходы нельзя сразу относить в состав расходов предприятия. Сначала они учитываются в составе запасов счетов второго класса, а по мере выбытия запасов списываются на расходы предприятия. Существует несколько способов списания сумм транспортных расходов на счета второго класса в состав расходов на счета девятого класса:
• методом прямого распределения транспортных расходов по среднему проценту;
• методом распределения транспортных расходов по среднему проценту.

Однако в данном ответе мы не будем рассматривать указанные методы распределения транспортных расходов, отметим лишь то, что после проведенного распределения они однозначно попадут на расходы предприятия в составе себестоимости реализованного товара.
При этом списание транспортно-заготовительных расходов, приходящихся на реализованные товары, осуществляется в конце месяца на такие же счета в учете, на которые списывалась себестоимость самих товаров (например: проводка Дт 90 – Кт 289). В данном случае для учета товарно-транспортных услуг нами рекомендовано использовать субсчет 289.

Таким образом, предприятие не может сразу понесенные транспортно-заготовительные расходы относить на расходы (счета девятого класса), а обязано изначально осуществлять их учет на счетах второго класса.
Относительно налогообложения затрат на приобретение товарно-транспортных расходов можно сказать следующее:
В налоговом учете транспортно-заготовительные расходы в данном случае относятся к составу расходов операционной деятельности на основании первого абзаца пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Налогового кодекса Украины как расходы, связанные с ведением хозяйственной деятельности предприятия, в котором указано, что: «…себестоимость реализованных товаров, выполненных работ, предоставленных услуг и прочие затраты берутся для определения объекта налогообложения с учетом пунктов 138.2, 138.11 этой статьи, пунктов 140.2–140.5 статьи 140, статей 142, 143 и других статей НКУ».

Із січня 2014 р. на нашому підприємстві має працювати нерезидент.
Згідно з укладеним контрактом, оплата праці працівнику-нерезиденту
повинна здійснюватись в іноземній валюті. Підкажіть, чи маємо ми право
на території України виплачувати зарплату в іноземній валюті?
На підставі ст. 23 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР на території України заробітна плата працівників підприємств виплачується в грошових знаках, що мають законний обіг на території України. Тобто працівники-нерезиденти мають одержувати заробітну плату в гривнях.
Проте із наведеного правила передбачені певні винятки.
Згідно з п. 2 ст. 2 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 р. № 15-93, резиденти мають право на здійснення валютних операцій з урахуванням обмежень, встановлених цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України.

Постановою Правління НБУ від 30.05.2007 р. № 200 затверджено Правила використання готівкової іноземної валюти на території України, в яких надається право юридичним особам – резидентам та іноземним представництвам використовувати готівкову іноземну валюту з поточних рахунків для оплати праці працівникам-нерезидентам, які працюють в Україні за контрактом (п. 5.1 ст. 5).
Доповнює цю норму п. 5.4 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління НБУ від 12.11.2003 р. № 492, якою визначено, що з поточного рахунка в іноземній валюті юридичних осіб – резидентів за розпорядженням власника рахунка здійснюються операції з оплати праці працівників-нерезидентів, які згідно з укладеними трудовими договорами (контрактами) працюють в Україні.
При цьому іноземна валюта може бути виплачена готівкою або перерахована на рахунок працівника-нерезидента, відкритий у банку України.
Отже, ви маєте право згідно з чинним законодавством виплачувати на території України заробітну плату працівнику-нерезиденту в іноземній валюті.
При цьому вам необхідно зважити на такі моменти:
• під час нарахування (отримання) доходів у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються в гривні за валютним курсом НБУ, що є чинним на момент нарахування (отримання) таких доходів (п. 164.4 ст. 164 ПКУ);
• для обчислення бази обкладення ПДФО використовується нарахована заробітна плата (п. 164.6 ст. 164 ПКУ).

Тому зарплата в іноземній валюті для обчислення бази обкладення ПДФО перераховується в гривні за валютним курсом НБУ, що є чинним на момент її нарахування.
• обчислення ЄСВ із сум, виражених в іноземній валюті, провадиться шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, установленим НБУ на день обчислення внеску .
Обчислення ЄСВ здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на котрі, відповідно до Закону України № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI, нараховується внесок.
Отже, для цілей обчислення ЄСВ зарплата в іноземній валюті перераховується в гривні за валютним курсом НБУ, що є чинним на момент її нарахування.

На нашому підприємстві, згідно з наказом керівника, податкові накладні
виписує і підписує рядовий бухгалтер, а в Єдиному реєстрі реєструються
ці самі податкові накладні за електронним підписом головного бухгалтера.
Чи можлива така розбіжність у підписах ПН?
Серед обов’язкових реквізитів ПН, передбачених у п. 201.1 ПКУ, підпис і прізвище особи, яка склала таку податкову накладну, не передбачені. А в тексті самого пункту оговорено обов’язок продавця надати покупцю на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.
Отже, підпис і прізвище особи, яка уповноважена складати ПН, виконує важливу роль у складанні цього документа, тому порушення порядку заповнення ПН не дає права покупцю на включення сум ПДВ до складу ПК (п. 198.6 та п. 201.10 ПКУ).
Відповідно до п. 201.2 ПКУ, порядок заповнення ПН затверджується контролюючим органом. У п. 16 Порядку № 1379 передбачено, що усі примірники податкової накладної повинні підписуватись особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюватись печаткою такого платника податку – продавця.
Доцільно, щоб керівник підприємства окремим наказом (розпорядженням) затвердив перелік осіб, які уповно­важені підписувати ПН.
Механізм внесення відомостей, які містяться у ПН, до ЄРПН продавцями товарів (послуг) та звіряння контролюючим органом даних, що містяться у виданих покупцям товарів (послуг) ПН з відомостями, які містяться у ЄРПН, визначає Порядок № 1246.
Звіряються такі дані за допомогою Реєстру виданих та отриманих ПН, копію якого в електронному вигляді подає покупець до територіального органу Міндоходів.
Як правило, перевіряється лише факт реєстрації, але, як було зазначено вище, ПН, заповнена з порушенням, не дає права покупцю на включення сум ПДВ до складу ПК.
Тому податківці перевіряють усі реквізити ПН, в тому числі і підпис особи, яка її склала. І тому встановлення податківцем розбіжностей між даними ПН, зареєстрованої в ЄРПН, і наведеними в оригіналі отриманої покупцем ПН, зокрема розбіжностей у підписі особи, яка її склала, дають підстави вважати, що покупець неправомірно скористався правом на ПК з ПДВ за такою ПН.
В абз. 8 п. 201.10 ПКУ зазначено, що покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних, а механізм звіряння даних, що містяться у виданих покупцям товарів (послуг) ПН, внесених до ЄРПН, визначено п.п. 13 – 17 Порядку № 1246.
Для отримання інформації, яка міститься в ЄРПН, про податкову накладну, на запит покупця видається витяг з такого реєстру, в котрому наводяться відомості щодо ПН. Це дає можливість перевірити відповідність підписів на самій ПН та копії, яка в електронному вигляді реєстру­ється в ЄРПН.
Отже, електронний цифровий підпис, що накладається на ПН при її реєстрації в ЄРПН, та підпис, що скріп­лює цю ПН при її видачі покупцю, мають належати одній особі, якій делеговано право підпису ПН (листи ДПСУ від 28.03.2013 р. № 7454/7/15-33-17-04 та від 04.03.2013 р. № 3341/6/15-3115).

Директором нашего предприятия по гражданско-правовому договору является физическое лицо – нерезидент. Подскажите, каковы правила обложения НДФЛ при выплате зарплаты и прочих вознаграждений?
Согласно п.п. 162.1.2 НКУ, физлицо-нерезидент является плательщиком НДФЛ при получении доходов на территории Украины. При выплате зарплаты и вознаграждений по гражданско-правовому договору (ГПД) порядок налогообложения одинаков.
Налоговым агентом нерезидента, как следует из п.п. 170.10.3 НКУ, является предприятие-резидент, выплачивающее нерезиденту зарплату и другие доходы с источником их происхождения в Украине.
В трудовом договоре (контракте), заключенном с нерезидентом, указывается, что именно работодатель должен начислять и удерживать НДФЛ с зарплаты и вознаграждения по ГПД по ставкам 15 % (17 %).
База налогообложения при начислении доходов в форме зарплаты и вознаграждения по ГПД за выполнение работ (предоставление услуг) определяется как начисленная зарплата (вознаграждение), уменьшенная на сумму единого взноса. А при начислении зарплаты – еще и на сумму налоговой социальной льготы, при ее наличии.
На вопрос, имеет ли право на налоговую социальную льготу нерезидент, официально трудоустроенный на предприятии, налоговики в подкатегории 103.08.04 ЕБНЗ отвечают, что если иностранец имеет официальное разрешение на трудоустройство и заключил трудовой договор (контракт) с работодателем-резидентом, то при выполнении ст. 169 НКУ он имеет право на налоговую социальную льготу.
Однако обратите внимание, что, согласно п.п. 169.3.4 НКУ, налоговая социальная льгота предоставляется с учетом последнего месячного налогового периода, в котором налогоплательщик, в частности, утрачивает статус резидента.
В такой ситуации нелишне получить персональную налоговую консультацию от органа Миндоходов.
В форме № 1ДФ, в соответствии с п. 3.5 Порядка за-
полнения и предоставления налоговыми агентами расчета сумм дохода, начисленного (уплаченного) в пользу налогоплательщиков, и сумм удержанного с них налога, утвержденного приказом ГНАУ от 24.12.2010 г. № 1020, доход нерезидента отражается в гривнах с копейками. В виде зарплаты – с признаком дохода «101», а в виде вознаграждения по ГПД – с признаком дохода «102».

Працівник пішов у відпустку з 30 вересня 2013 року по 23 жовтня 2013 року.
В період з 14 жовтня по 25 жовтня 2013 року він хворів, і приніс нам лікарняний лише в листопаді. Відповідно, йому надали продовження відпустки з 26 жовтня по 04 листопада 2013 року. Заробітна плата за жовтень на фірмі вже нарахована й виплачена, але звіти ми ще ніякі не подавали.Підкажіть, будь ласка, як нам тепер правильно зробити перерахунок за відпускними, яким місяцем?
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Закону № 504, щорічна відпустка має бути перенесена на інший період або продовжена, зокрема, в разі тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку.
Разом з тим ст. 78 КЗпПУ передбачено, що дні тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку, а також відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами до щорічних відпусток не включаються.
З вищезазначеного слідує, що щорічна відпустка автоматично продовжується на період, який дорівнює періоду тимчасової непрацездатності працівника, що підтверджена належним чином оформленим листком непрацездатності. При цьому продовження щорічної відпустки здійснюється на кількість календарних днів тимчасової непрацездатності, а не робочих.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону № 504, невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.
Тобто настання обставини, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 11 Закону № 504, не означає, що працівник може на власний розсуд вирішувати питання стосовно продовження невикористаної частини щорічної відпустки після закінчення такої обставини – вона має бути надана. Ця частина відпустки надається за наказом роботодавця, виданим на підставі листка тимчасової непрацездатності працівника та його заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи мають бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення.
У випадку продовження щорічної відпустки після закінчення тимчасової непрацездатності сума відпускних не перераховується незалежно від того, на який місяць припадають дні, на які продовжено відпустку, – на цей самий місяць чи на наступний. Не змінюється ні розрахунковий період для нарахування відпускних, ні розмір середньоденної заробітної плати, оскільки початок відпустки залишається незмінним.
Однак проводити розподіл відпускних за місяцями, на які вони припадають, для цілей застосування податкової соціальної пільги, а також для порівняння з максимальною величиною бази нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄСВ) та для відображення у звітності по ЄСВ перехідних виплат, що припадають на дні різних календарних місяців, необхідно. І підставою для такого розподілу є належним чином оформлена бухгалтерська довідка.
Оскільки наказ про продовження відпустки у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю працівника видано у жовтні 2013 року, то бухгалтерську довідку про розподіл відпускних за місяцями, на які вони припадають, доцільно оформити жовтнем 2013 року. У такому випадку коригування відпускних у зв’язку з їх розподілом знайде своє відображення лише у бухгалтерському обліку, а у звітності по ЄСВ будуть відображені вже правильні нарахування.

На придбання канцелярського приладдя працівнику видали під звіт кошти
з каси підприємства. При виконанні дорученого завдання працівник розрахувався власною зарплатною карткою і подав до бухгалтерії відповідні документи.
Чи будуть в такому випадку кошти, видані під звіт, об’єктом обкладення ПДФО?
У вашій ситуації на виконання доручення працівнику були видані кошти під звіт.
Працівник при розрахунку за придбаний товар скористався власною зарплатною карткою.
Сама ця дія не призводить до порушення норм Податкового кодексу і не утворює об’єкт для обкладення ПДФО. Головне, щоб працівник своєчасно надав бухгалтерії Звіт про використання коштів, наданих під звіт, форма якого затверджена наказом Мінфіну від 05.12.12 р. № 1276
Оскільки кошти видавалися з каси підприємства, то підзвітна особа має подати Звіт до закінчення п’ятого банківського дня, що настає за днем, у якому вона придбала канцелярське приладдя, з первинними документами, які слід додати до звіту: фіскальні чеки, квитанції касових ордерів, товарні накладні тощо, а також за наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається підзвітною особою в касу (пп. 170.9.2 п. 170.9 ст. 170 ПКУ).
Якщо всі вищенаведені вимоги буде дотримано, кошти, отримані працівником під звіт, не включатимуться до загального оподатковуваного доходу працівника (пп. 165.1.11 п. 165.1 ст. 165 ПКУ). При цьому, якщо сума витрат перевищуватиме суму отриманих під звіт коштів, підприємство має відшкодувати працівнику суму такого перевищення на підставі норм Цивільного кодексу.
Отже, питання правомірності використання власних коштів працівником підприємства для вирішення виробничих (господарських) питань належать до майнових відносин між суб’єктом господарювання та працівником і регулюються ст. 1006, ст. 1007 і ч. 1 ст. 1000 Цивільного кодексу. А при дотриманні всіх вимог, установлених ПКУ (своєчасність звітування, повернення надміру витрачених коштів, надання всіх підтвердних документів), видані під звіт кошти не будуть об’єктом обкладення ПДФО, незважаючи на те що працівником були витрачені власні кошти.

Наше підприємство планує надати благодійну допомогу на лікування колишнього співробітника в сумі 15 000 грн. Гроші буде перераховано на відкритий для цього банківський рахунок на ім’я його дружини. Чи підлягає обкладенню ПДФО перерахована сума? І якщо так, чи потрібно застосовувати підвищувальний коефіцієнт?
Благодійна допомога може надаватись на користь платника податків у вигляді коштів або майна, безоплатно виконаної роботи, наданої послуги (пп. 170.7.1 п. 170.7 ст. 170 ПКУ).
Згідно з пп. 170.7.1 ПКУ, благодійна допомога у цілях оподаткування поділяється на цільову і нецільову.
Благодійна допомога, яка надається під визначені умови та напрями її витрачання, є цільовою. Благодійна допомога, яка надається без встановлення умов та напрямів її витрачання, є нецільовою.
Підпунктом 170.7.4 ПКУ встановлено порядок оподаткування цільової допомоги. Згідно з абз. «а» пп. 170.7.4 ПКУ, сума благодійної допомоги, перерахована на рахунок закладу охорони здоров’я для оплати послуг із лікування платника податків або для придбання необхідних для його лікування ліків (донорських компонентів, протезно-ортопедичних виробів та інших виробів медичного призначення), не включається до оподатковуваного доходу її отримувача.
Підпунктом 170.7.3 ПКУ встановлено порядок оподаткування нецільової допомоги.
Благодійна нецільова допомога, отримана від резидента, звільняється від ПДФО в сумі, що не перевищує максимальний розмір доходу, до якого застосовується податкова соціальна пільга (у 2013 році становить – 1 147 × 1,4 ≈ 1610 грн), а сума перевищення оподатковується на загальних підставах.

У вашому випадку благодійну допомогу на лікування планується перерахувати на банківський рахунок дружини хворого (фізичної особи), а не на рахунок клініки. Тому вона буде нецільовою і підлягає оподаткуванню відповідно до пп. 170.7.3 ПКУ.
Оскільки благодійну допомогу ви плануєте надати у грошовій формі, то застосовувати підвищувальний коефіцієнт, передбачений п. 164.5 ПКУ, при визначенні бази оподаткування не треба. Якщо допомога буде надана у вигляді ліків або медичних препаратів, то її суму спочатку треба буде збільшити на підвищувальний коефіцієнт, а потім уже обкладати ПДФО.
При виплаті доходу фізособі підприємство виступає її податковим агентом, а згідно з абз. «а» п. 171.2 ПКУ, відповідальною особою за нарахування, утримання і сплату податку до бюджету є податковий агент.
Крім того, ПДФО має сплачуватися до бюджету при виплаті оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом (пп. 168.1.2 ПК).
У формі № 1ДФ ви повинні відобразити: неоподатковувану суму допомоги (1610 грн) – під кодом ознаки доходу «169»; суму перевищення (13 390 грн) – під кодом «126» як додаткове благо.

Розрахуємо суму ПДФО для вашого випадку
Спочатку визначимо базу оподаткування, тобто суму благодійної допомоги, яка має включатися до загального місячного оподатковуваного доходу дружини хворого:
15 000 грн – 1 610 грн = 13 390 грн

Як бачите, оподатковуваний дохід перевищує розмір 10 мінімальних зарплат, що дає право на застосування загальної ставки ПДФО – 15 %. Тому до суми перевищення застосовуємо ставку 17 %. Отже, сума ПДФО становитиме:

11 470,00 грн х 15 % + (13 390,00 грн – 11 470,00 грн) × × 17 % = 2046,90 грн