Кожен день в пресі США з'являються припущення щодо майбутнього курсу адміністрації Дональда Трампа, але не виключено, що ці прогнози настільки ж достовірні, як передбачення результату президентських виборів, перемогу на яких майже всі заздалегідь віддавали Хілларі Клінтон - повідомляє Бі-бі-сі.

Як пише Девід Кітфілд в ліберальному журналі Atlantic, до того моменту, коли вони отримували ключі від Білого дому, американські президенти зазвичай були вже відомими величинами зі зв'язковим світоглядом. На відміну від них, коли Трамп увійде 20 січня 2017 року в Овальний кабінет Білого дому, «він буде в багатьох важливих відносинах являти собою загадку».

«Трамп і не консерватор, і не неоконсерватор, - зауважує автор. - Його не можна впевнено назвати реалістом, ідеалістом або неоізоляціоністом. Його тісне коло вірних помічників і дорослих дітей відображає лише світло «армії з однієї людини» в своєму центрі. Трамп буде першим американським головнокомандувачем, який ніколи не перебував ні на державній, ні на військовій службі, і не залишив після себе паперового біографічного сліду, який би міг прояснити його туманні переконання».

Редколегія New York Times днями отримала у Трампа аудієнцію і потім писала в звіті про неї, що новообраний президент США висловив готовність переглянути свої погляди на глобальне потепління, яке він колись оголошував китайської вигадкою, і на допити третього ступеня, які він погрожував знову узаконити. Багато прихильників Трампа сполошилися, вирішивши, що він їх зрадив.

Згодом газета дала поправку, з якої випливало, що Трамп насправді не відмовився від жорстких методів дізнання, а ряд спостерігачів стверджували, що він не відмовився і від скептичного ставлення до змін клімату.

Іншими словами, погляди Трампа на важливі проблеми буття досі не очевидні, тому прогнозувати його майбутній курс - це поки невдячне заняття. Але від бажаючих його передбачити, проте, відбою немає.

Угода Путіна з Трампом.

Наприклад, професор Нік Хейз, який викладає історію в Міннесоті, надрукував на одному з тамтешніх сайтів статтю під назвою «Трамп і Путін - братани по зброї». За його словами, після перемоги Трампа російський лідер дав зрозуміти, що якась «угода» з новим американським президентом вже на підході.

«Угода проста, - продовжує Хейз. - Путін підбиває Трампа на те, щоб зіграти роль Річарда Ніксона в новій розрядці, яка припинить нову холодну війну між Москвою і Вашингтоном».

Угода, на думку Хейза, може виглядати наступним чином:

- Трамп, як не шанувальник НАТО, перш за все виконає вимоги Росії щодо Криму і сходу України.

- По-друге, Трамп скасує плани розгортання протиракетного щита в Центральній Європі.

- По-третє, він погодиться на збереження режиму Асада в Сирії або, принаймні, встановлення в Дамаску нового режиму, який симпатизує Москві.

- Нарешті, США і Росія укладуть стратегічний союз проти ІГ.

«Запрошення приїхати в Москву, напевно, вже лежить у Трампа в поштовій скриньці», - пише Нік Хейз.

Радники Трампа із зовнішньополітичних питань неодмінно скажуть йому, що така угода натрапить на шалений опір конгресу і буде означати, що Америка зраджує своїх друзів в Європі, пише автор.

«Дональд, не бери в голову! - Скаже Путін новому американському президенту. - Краще подивися, яких нових друзів ти придбаєш!». І Хейз перераховує ультраправих європейських лідерів, від француженки Марін Ле Пен до угорця Віктора Орбана.

Оуен Метьюз нагадує в журналі Newsweek про словах, сказаних Трампом 28 липня: «Я буду твердим з Володимиром Путіним, але я нічого не хочу так сильно, як того, щоб Росія була з нами дружна (а не як зараз) з тим, щоб ми могли разом з іншими вибити дух з ІГ!».

У липні ж Трамп сказав телекомпанії Ей-бі-сі: «Населення Криму, як я чув, вважає за краще бути в Росії, а не там, де воно було раніше».

За словами Метьюса, Путін, очевидно, виходить з цього і аналогічних заяв Трампа.

«Так, ми про це подумаємо».

«Але квітучий «роман» між ними може раптово скінчитися, коли Трамп зробиться головнокомандувачем 20 січня 2017 року, - попереджає автор. - Тоді йому доведеться щодня мати справу зі злопам'ятною колишньої наддержавою, яка веде агресивну шпигунсько-пропагандистську кампанію проти США і їхніх союзників ... Трамп, швидше за все, виявиться перед двояким вибором - продовжувати брати участь в набираючій силу тіньовій війні, як вважав за краще робити його попередник , або зняти санкції з Росії, по суті справи дозволивши Путіну розширити свій вплив у Східній Європі та за її межами».

Влітку журналіст запитав у Трампа, чи може той скасувати санкції проти Росії і визнати її анексію Криму. У Москві з натхненням сприйняли відповідь мільярдера, який сказав: «Так, ми про це подумаємо».

Геннадій Зюганов заявив після цього кореспонденту Newsweek, що бачить у Трампі «кандидата світу, а не війни, який буде поважати інтереси Росії і припинить агресивний наступ на наші кордони».

Однак багато репортерів відзначають, що трамповська фраза «так, ми про це подумаємо» часто використовується для того, щоб просто перейти до іншого питання, тобто мало що значить.

У вересні Трамп також написав у «Твіттері»: «Росія захопила Крим в так названі Обамівські роки. Хто про це не знає, і чому Обамі це сходить з рук?».

Як говориться в редакційній статті агентства Bloomberg, «найімовірніше, будь-який роман між Трампом і Путіним виявиться поверхневим. Зростаюча стурбованість з приводу Росії в рядах Республіканської партії - як в конгресі, так і серед деяких найближчих радників Трампа - зірве як скасування санкцій, так і визнання анексії Криму. До того ж плани Трампа нарощувати військову міць США доведуть Росію до сказу».

Bloomberg також нагадує, що Трамп погрожував збивати російські винищувачі, які облітають американські військові кораблі ще на горизонті.

Росія даремно сподівається на Трампа.

«Перемога Трампа - це, можливо, не такий вже великий тріумф Путіна, як багатьом здається», - резюмує Алек Лун на ліволіберальними сайті Vox.

Трамп звеличував стиль путінського керівництва, пише автор, міркував про вихід Америки з НАТО і проповідував ізоляціоністську зовнішню політику, «яку Москва була б рада використовувати для відновлення колишніх позицій Росії на світовій арені. Але Трамп також говорив про речі, які підуть в розріз зі стратегічними інтересами Кремля, таких як розширення американської ПРО, збільшення армії на 90 тисяч осіб і флоту США на 75 кораблів або потенційне включення в свій кабінет прихильників жорсткого курсу по відношенню до Росії».

Лун також нагадує про заклики Трампа збільшити видобуток нафти і газу в США, що може вдарити по головному російському експорту і ще більше принизити курс рубля.

Іншими словами, «для Росії новий президент США буде в кращому випадку палицею з двома кінцями».

Емпірична база відповідних прогнозів невелика і головним чином складається з хвалебних зауважень Трампа на адресу російського президента, зроблених іноді не стільки щоб підняти Путіна, скільки принизити Обаму.

Але на ділі, пише Лун, Трамп знайде Путіна вельми вимогливим співрозмовником. Для того, щоб продовжити розірвану Москвою угоду про утилізацію збройового плутонію, Росія висунула США довгий список вимог. Наприклад, Вашингтон повинен скоротити свою військову присутність в країнах, які вступили в НАТО після 1 вересня 2000 року, зняти санкції, накладені на Росію у зв'язку з українською кризою, і відшкодувати їй збитки, понесені через них, а також скасувати «закон Магнітського».

Як пише Лун, будь-які поступки, які Трамп відразу зробить Москві, неминуче будуть витлумачені в США як доказ того, що Росія дійсно вплинула на результат американських виборів.

А що до «закону Манітского», то Трамп безсилий його скасувати, оскільки він був прийнятий конгресом за підтримки обох фракцій.

Трамп, однак, може швидко скасувати або не продовжувати «кримські» санкції, які були введені указом Обами і закінчуються в березні. Республіканська фракція конгресу буде обурена, але безсила йому перешкодити.

Як заявив Обама на прес-конференції після зустрічі з Трампом, у нього склалося враження, що той виступає за «сильне і життєздатне НАТО». У січні в Європу, в тому числі в країни Балтії, повинні відправитися тисячі американських військовослужбовців.

Трамп може частково пригальмувати їх передислокацію, але для повного виходу Америки з НАТО потрібне схвалення всіх його членів. За словами Луна, вихід США з Північноатлантичного співтовариства викличе грандіозну міжнародну кризу і потенційно може змусити ключових союзників Америки сильно від неї віддалитися.

З іншого боку, шукаючи співробітництва Москви в боротьбі з ІГ, президент Трамп може піти їй назустріч у сирійському питанні. При ньому Америка може відмовитися від спроб організації перемир'я між режимом Асада і повстанцями, якими нинішній держсекретар Джон Керрі займається вже кілька місяців, припинити протести проти російських бомбардувань мирних жителів Алеппо та інших населених пунктів, і згорнути програму, в рамках якої ЦРУ постачає помірних повстанців протитанковими ракетами.

Тут Трамп може наштовхнутися на опір республіканців в конгресі, чия нижня палата недавно прийняла законопроект про санкції проти країн, які підтримують сирійський уряд, тобто проти Росії та Ірану. Сенат США навряд чи встигне прийняти аналогічну резолюцію до кінця року, але очевидно, що законодавці-республіканці, правлячі конгресом, все більше турбуються з приводу намірів Трампа зблизитися з Москвою і приймають кроки до того, щоб цьому перешкодити.