Вчені знайшли в Ульяновській області останки незвичайно великої морської рептилії, схожої за своїм виглядом на гігантського дельфіна, що різко змінило уявлення вчених про життя та екологію цих гігантів, йдеться в статті, опублікованій в журналі Current Biology, пише РІА Новини.
«Морда цієї рептилії була незвично вузькою і тонкою, і більше нагадувала по своїй анатомії щелепи дельфінів або крокодилів-гаріалов, що харчуються рибою, ніж рот інших пліозаврів. Це сама незвичайна риса цих тварин, яка говорить про те, що пліозаври могли займати більш широкий набір екологічних ніш, ніж ми вважали раніше», - розповідає Валентин Фішер з університету Льєжа (Бельгія).
Пліозаври - великі морські хижаки часів Крейдяного і Юрського періодів - були широко поширені в океанах і морях стародавньої Землі. Довжина їх тіла могла досягати 15 метрів, маса - декількох десятків тон, а за формою вони найбільше нагадували сучасних крокодилів.
Велика сила їхніх щелеп дозволяла їм полювати на будь-яку здобич, в тому числі і на дрібних іхтіозаврів, плезіозаврів і гігантську рибу лідзихтіс (Leedsichtys) довжиною в 20-25 метрів. Найбільші пліозаври, так звані «хижаки ікс», Pliosaurus funkei, здатні проковтнути людину цілком, могли досягати довжини в 10-13 метрів і маси в кілька десятків тон.
Фішер і його колеги проводили розкопки на берегах Волги, в околицях села Сланцевий Рудник, розташованої в 20 кілометрів від Ульяновська. Тут, як розповідають вчені, залягають породи, що сформувалися близько 130 мільйонів років тому на початку крейдяного періоду.
У той час Європа розпалася на набір з безлічі островів, відокремлених один від одного невеликими і мілководними протоками. Росія і Скандинавія в той час представляли собою досить великий острів, на якому панував посушливий клімат і пов'язані з ним степи і напівпустелі. Джерел прісної води, по всій видимості, тоді було мало, і багато водойм в особливо спекотні періоди пересихали, перетворюючись в дуже солоні і безкисневі калюжі.
У відкладеннях, що сформувалися в цих протоках і морях, вченим вдалося знайти останки незвичайного пліозавра розміром з автобус і з черепом довжиною в 1,5 метра, абсолютно не схожого на всіх інших представників цього сімейства морських рептилій. Вчені назвали його Luskhan itilensis, що означає «повелитель вод Ітіль» (Волги) на татарській та інших тюркських мовах.
Головною незвичайної особливістю «Ітіль-хана» була його морда і щелепи - вони абсолютно не були схожі на те, як зазвичай влаштована голова інших пліозаврів. Череп і щелепи Luskhan itilensis, як розповідають вчені, більше нагадують аналогічну частину тіла у зовсім інших морських рептилій ери динозаврів - плезіозаврів, а також сучасних річкових дельфінів і гаріалов.
Всіх цих мешканців морів і річок об'єднує одне - вони харчуються не м'ясом інших великих морських тварин, а дрібною рибою, яку вони захоплюють своїми «гострими» і тонкими щелепами. Відповідно, можна говорити про те, що пліозаври могли бути не тільки «топ-хижаками» свого часу, а й займати інші екологічні ніші. Це, як вважають вчені, могло їм допомогти пережити масове вимирання видів на кордоні юрського і крейдяного періодів і майже дожити до вимирання всіх динозаврів та інших рептилій мезозою 65,5 мільйона років тому.
