Шукаючи позитивні зміни, що мають відбуватися в українській банківській сфері, все таки, потрібно залишатися реалістом – змін обмаль, проблем – до біса. А розібратися у подіях та тенденціях – проблематично, бо керівництво НБУ – каже одне, робить – друге, а банкіри та акціонери – відмовчуються, адже самі достеменно не знають, що принесе їм завтрашній день.
На сьогодні, ми можемо констатувати наступне: попри заяви Нацбанку, дуже важко робити довгострокові прогнози, бо не існує жодних гарантій, що стабільний (на перший погляд) банк залишиться «на плаву». Керівництво НБУ заявило, що «чистка» банківського сектору та виведення неплатоспроможних фінансових структур з ринку, вже пройшла. Але те, що ми бачимо сьогодні – протирічить заявам речників. Адже, навіть публікації звітностей НБУ, про стан українських банків, виходять із затримкою ледве не у півроку (до сьогодні відсутня інформація від НБУ, станом за 4 квартал 2015 року).
Більшість експертів рекомендують слідкувати та аналізувати звітність банків. Але що аналізувати за звітами, від 3 кварталу 2015 року?! Тут залишається, хіба що «вангувати», або кидати монетку… Як показала практика, навіть відносно дієвий (раніше) інструмент – показник відсотків депозитної ставки – за яким можна було відстежити, наскільки все «погано» у закладі (якщо висока депозитна ставка, то, швидше за все, у банка проблеми з ліквідністю, і за рахунок грошей вкладників, банк намагається відновити баланс), вже не діє. Сьогодні більшість банків (навіть державні) пропонують такі умови…
Так само відпадає репутаційний критерій, і банк «Хрещатик» – яскравий приклад. Регулятор заговорив на публіку про його проблемність, лише після вводу тимчасової адміністрації. Питання – а куди регулятор дивився раніше і чому мовчав? – риторичне. Єдиний висновок, який можна зробити – не існує жодного українського банку, який мав би захист від дій регулятора. Це стосується і системних банків також.
Основна проблема полягає в тому, що всі заяви Нацбанку, щодо надійності певних структур, запросто підлягають обструкції, бо той безлад і «розпил», що зараз відбувається, ставить під сумніви завіряння регулятора, щодо виконання прийнятих програм розвитку та виходу з кризи. Навіть самі акціонери, що клятвено обіцяли виконувати умови програми, не впевнені, що вони виживуть у тотальному хаосі, який панує у банківській системі.
Тож, вкладникам залишається небагато: або вкладати гроші в українські банки з іноземним капіталом, і, знову ж таки, перейматися питанням – залишиться він тут працювати чи ні? Або ж нести гроші до державних банків, з їх «високими стандартами» сервісу та ставлення до клієнтів.
Все інше – баба надвоє гадала. От такі прогнози…
